сьогодні
Заголовки
arrow_drop_down
Хронологія
Теми
популярні статті
Регіони
нові статті
Правила життя
Фотоісторії
Ще
arrow_drop_down
Моя історія
Підтримати
search menu
«Полювання на відьом»
9 лютого 1950 року сенатор-республіканець від штату Вісконсін Джозеф Маккарті заявив, що має список 205 комуністів, які працюють в державному департаменті США. Цей виступ започаткував національну кампанію пошуку та виявлення "агентів впливу" на всіх щаблях американського істеблішменту, яка була підтримана суспільною думкою.
На обкладинці: Джозеф Маккарті, 1954 рік
5522
Людина і суспільство
Володимир Лук'янюк
Соціалістичні революції в Росії та ряді європейських країн, які довели дієвість комуністичної ідеології як політичної сили, а також заявлена мета світової революції, стали причиною явища, відомого в американській історії як "Червона паніка". У період з 1917 по 1924 роки року міністерство юстиції США доклала чимало зусиль для придушення реальних і вигаданих загроз, які супроводжувались агресивною риторикою, незаконними арештами та затриманнями діячів робітничих, профспілкових та анархістських організацій, а також депортацією радикально налаштованих активістів. Тим не менш, Комуністична партія США, заснована в 1919 році, невпинно зростала і на початок Другої світової війни її чисельність склала рекордні 75 тисяч чоловік.
Питання комуністичної загрози знову стало на порядку денному після закінчення Другої Світової війни, коли Радянський Союз підтримав маріонеткові комуністичні режими в Центральній і Східній Європі, а Сполучені Штати - антикомуністичні сили в Південній Європі та Китаї. Цьому сприяло і сенсаційні заяви перебіжчиків з СРСР, завдяки свідченням яких вдалось виявити десятки радянських агентів, що працювали в Канаді та США, і над атомними проектами в тому числі. У 1947 році президент США Гаррі Трумен виступив із закликом протистояти комуністичному тиску, що стало фактичним оголошенням Холодної війни і на наступні 40 років визначив характер американо-радянських взаємин.
Едвард Мероу, 1960 рік
Едвард Мероу, 1960 рік
Проголошення Китайської Народної республіки, в якій Компартія Мао Цзедуна за підтримки СРСР перемогла Гоміньдан, підтримуваний США, а також випробування в СРСР атомної бомби в 1949 році, значно раніше, ніж очікувалось, посилило відчуття комуністичної загрози в Сполучених Штатах. На цьому фоні промова маловідомого сенатора Джозефа Маккарті, який 9 лютого 1950 року у виступі в місті Вілінг (штат Західна Вірджинія) на засіданні жіночого клубу Республіканської партії заявив, що довів до відома держсекретаря список з 205 комуністів, які працюють в держдепі, стала сенсацією і сигналом для активізації антикомуністичних сил. Всупереч президентському вето у вересні було прийнято закон «Про внутрішню безпеку» - почалися гоніння і арешти лідерів Комуністичної партії США і профспілок, переслідування ліберально настроєних професорів, шпигуноманія; 151 діячу мистецтва було виставлено вимогу залишити роботу або зізнатись у своїй прокомуністичній діяльності.
З приходом до влади президента-республіканця Ейзенхауера «полювання на відьом» лише посилилось і 1953 рік став «золотим роком» маккартизму - тепер до боротьби із комуністичною загрозою були залучені комітети Палати представників та Сенату, численні антикомунічтичні комітети у федеральних, державних і місцевих органах влади, а також приватні рошукові агенства. Чистці було піддано державний апарат, армію, професуру університетів, діячів культури. В 1954 році макккартисти прийняли «Акт про контроль над комуністами», яким оголосили компартію поза законом і визначили 14 ознак приналежності до комунізму.
Завершення кар'єри Маккарті було таким же стрімки як і злет - в 1954 році тележурналісти Едвард Мероу та Фред Френдлі виступили з різкою критикою сенатора у питанні дотримання громадянських свобод і згодом на телебаченні в прямому ефірі почали транслюватись слухання «Комісії з розслідування антиамериканської діяльності», на яких Маккартні допитував високопоставлених військових, в тому числі і герої війни, і громадяькості стали очевидні негідні методи Маккарті. Незважаючи на дружбу з ним, президент Ейзенхауер був змушений засудити сенатора. Для вивчення його діяльності була створена спеціальна парламентська комісія, яка 2 грудня 1954 року винесла рішення, що засуджувало поведінку Маккарті.
Маккарті помер 2 травня 1957 року у віці 48 років від гепатиту (за іншою версією - від цирозу печінки) і був похований на батьківщині у місті Епплтон, штат Вісконсін; на його честь у Вашингтоні була відслужена меса за участю більше 100 священників, 70 сенаторів і 2000 гостей. Сьогодні постать Маккарті вважається неоднозначною - його прихильники вказують на те, що завдяки зусиллям сенатора було виявлено 159 таємних членів компартії і 9 справжніх шпигунів. В той же час республікаці часів Рональда Рейгана звинувачували Маккарті в тому, що він "дискредитував... і заплямував почесну справу антикомунізму".
17 травня 2015 © Володимир Лук'янюк спеціально для «Цей день в історії». Текст статті поширюється за ліцензією «Creative Commons Із зазначенням авторства 3.0 Неадаптована» і з обов'язковим активним гіперпосиланням на дану вебсторінку. Сподобалась стаття? Підтримайте чашкою кави.

Коментарі

Дивіться також

Людина і суспільство
Політика
Америка
Новітня історія
Холодна війна

Головні події 9 лютого 1950

#ЦейДень
Все про 9 лютого 1950
Події, факти, персоналії
keyboard_arrow_left8 лютого
10 лютогоkeyboard_arrow_right
© 2001-18
info_outline
format_color_fill

arrow_upward