Цей день в історії
сьогодні
Заголовки
arrow_right
Хронологія
Рубрики
Регіони
всі статтінові статтіпопулярні статтівипадкова стаття
Правила життя
Подкасти
ЗНО
Ще
arrow_right
Моя історія
Підтримати
Цей день в історії
menu
toggle_off
Воєнний переворот в Іраку
8 лютого 1963 року група офіцерів на чолі з генералом Абдулом Саламом Арефом вчинила заколот, в результаті якого був повалений режим генерала Абдель-Керима Касема і до влади в Іраці прийшла Партія Арабського Соціалістичного Відродження (БААС). В результаті внутрішніх протирічь щодо зовнішньополітичного курсу восени того ж року вона була відсторонена від влади прихильниками об'єднанння Іраку з Єгиптом та Сирією в єдину федеративну державу.На обкладинці: Прапор Партії Арабського Соціалістичного Відродження (БААС)
6420
Читати 4 хв.
Читати пізніше
До обраного
reply

У перше десятиліття після здобуття незалежності 3 жовтня 1932 року королівство Ірак пережило п'ять спроб військових переворотів і військово-цивільних заколотів. По закінченні Другої світової війни в арабському світі почався новий підйом революційних рухів, першим успіхом яких став військовий переворот в Єгипті і прихід до влади полковника Гамаля Насера. Його прихильність ідеям соціалізму і панарабської єдності сприяли росту популярності Партії Арабського Соціалістичного Відродження (БААС), яка в Іраку виступила із гаслами соціальних реформ, протидії британському впливу в країні і демократизації політичного устрою.

На основі цих ідей у лютому 1957 року БААС, Комуністична та Національно-демократична партії разом із підпільною організацією «Вільні офіцери» утворили Фронт національної єдності, який в ході Липневої революції повалив владу короля Фейсала II, проголосив Ірак республікою на чолі з прем'єр-міністром країни генералом Абдель-Керімом Касемом і розірвав договір про федеративне обєднання із Йорданією, де правив інший представник Хашимітської династії король Хусейн.

26 липня 1958 року була прийнята тимчасова конституція Іраку, яка проголосила рівність всіх громадян країни, легалізувала діяльність всіх партій і профспілок. Незважаючи на ряд радикальних демократичних і соціальних перетворень, члени партії БААС, що входили до найближчого оточення Касема, залишилися невдоволеними його небажанням приєднати Ірак до Об'єднаної Арабської Республіки (ОАР), в яку входили Єгипет та Сирія, і після кількох невдалих спроб 8 лютого 1963 року група офіцерів на чолі з колишнім соратником Карема генералом Абдулом Арефом вчинила заколот.

Після боїв у Багдаді із застосуванням артилерії, танків та авіації генерал Касем погодився здатись в обмін на збереження життя. Але після відмови публічно поклястись на Корані, що саме Ареф був справжнім лідером Липневої революції, того ж таки 9 лютого Касем був страчений за вироком трибуналу. Щоб оповістити країну про його смерть, тіло Касема, прив'язане до стільця, кілька днів транслювалось по іракському телебаченню, після чого було кілька разів таємно перепоховане і віднайдене лише в 2004 році, після повалення режиму Саддама Хусейна і окупації Іраку військами НАТО.

Ставши президентом Іраку, Абдул Ареф розпочав масові репресії проти прихильників попереднього режиму і членів Компартії, під час яких було страчено близько 5 тисяч чоловік. Його прагнення якнайшвидше приєднати Ірак до ОАР «задля єдності арабської нації і побудови соціалізму» привело восени 1963 року до розколу в партії БААС, загострення стосунків з курдами і змови в лавах генералітету, який в 1964 році здійснив спробу чергового перевороту.

Створивши власну партію Арабський Соціалістичний Союз, з кінця 1965 року Ареф розпочав націоналізацію найбільших банків і підприємств, щоб зблизити економічну політику Іраку з Єгиптом, про наміри політичного союзу з яким він оголосив 20 грудня 1965 року. Реалізації цих планів завадила загибель 13 квітня 1966 року Абдула Арефа в авіакатастрофі — незважаючи на те, що новим прем'єр-міністром Іраку, а згодом і президентом, став його брат Абдул Рахман, через два роки він був усунутий від влади в результаті безкровного перевороту, організованого партією БААС.

Її керівник Ахмед Хасан аль-Бакр очолив Раду революційного командування, в яку увійшов і 31-річний Саддам Хусейн. Як відповідальний за роботу спецслужб і забезпечення внутрішньої безпеки в країні, до 1976 року Хусейн усунув від влади в армії, партійних та державних структурах всіх авторитетних однопартійців, ліквідував в БААС фракції та групи і, спираючись на особисто йому вірних людей, які зайняли ключові посади в державі, в 1979 році змусив аль-Бакра подати у відставку, нібито через хворобу, і був проголошений прем'єр-міністром і президентом Іраку.

Друк
Володимир Лук'янюк спеціально для © «Цей день в історії», 7 лютого 2017. Текст статті поширюється за ліцензією «Creative Commons Із зазначенням авторства 4.0 Міжнародна (CC BY 4.0)» і з обов'язковим активним гіперпосиланням на дану вебсторінку.

Коментарі