сьогодні
Заголовки
arrow_right
Хронологія
Теми
Регіони
нові статтіпопулярні статтівсі статті
Правила життя
ЗНО
Ще
arrow_right
Моя історія
Підтримати
search menu
Падіння диктатури Дювальє
Після кількамісячних протестів і заворушень «довічний президент» Жан-Клод Дювальє 7 лютого 1986 року вимушено залишив Гаїті, що поклало край 28-річній диктатурі його родини. Попри призначення через два місяці нового президента, країна увійшла в тривалий період політичних потрясінь, коли на вищому посту держави мінялись керівники воєнної хунти і виборні особи, а для відновлення діяльності демократичних інститутів двічі протягом наступного двадцятиліття доводилось вводити іноземні миротворчі контингенти.
На обкладинці: Жан-Клод Дювальє, 1980 рік © AP
3404
Політика
Володимир Лук'янюк
Франсуа Дювальє прийшов до влади в 1957 році в результаті президентських виборів, проведених після військового перевороту, вчиненого начальником Генерального штабу армії Гаїті генералом Антоніо Кебро. У новому уряді він став головнокомандуючим армії, а інший прихильник Дювальє лейтенант Клеман Барбо очолив Добровольчу міліцію національної безпеки, тонтон-макутів, силами якої у 1958 році була придушена спроба чергового військового перевороту.
Виступаючи з позицій авторитарного популізму і чорного расизму, Дювальє використовував традиційну ворожість негритянських мас до мулатської еліти і, спираючись на загони тонтон-макутів, які набирались, переважно, з люмпенізованої негритянської молоді, збудував диктатуру, силами якої розправився як з лівою опозицією, так і з консервативною елітою попереднього періоду, - до 1971 року, коли Дювальє помер в статусі пожиттєвого президента, в Гаїті без суду і слідства було вбито понад 30 тисяч чоловік.
Жан-Клод Дювальє (зліва) і його батько Франсуа Дювальє, 1971 рік
Жан-Клод Дювальє (зліва) і його батько Франсуа Дювальє, 1971 рік
Незадовго до смерті за ініціативою Франсуа Дювальє був проведений референдум, на якому 99% гаїтянців висловились за те, щоб спадкоємцем диктатора став його єдиний син Жан-Клод. Він зайняв пост президента 21 квітня 1971 року у віці 19 років, ставши наймолодшим президентом у світі. Дювальє-молодший заявив про завершення першого етапу розпочатої батьком революції і проголосив початок її економічної частини. Створивши особисту гвардію і спираючись на зміцнену армію, він зумів дещо обмежити діяльність тонтон-макутів, що викликало невдоволення їх командувача і багаторічного соратника батька Люкнера Камбронна, - у 1972 році він був знятий з посади і, остерігаючись за життя, емігрував до США.
Невдоволення діяльністю нового президента висловила і мати Жана-Клода Дювальє, яка отримала офіційний титул «Берегині революції», - одруження у 1980 році президента з представницею старої аристократії і мулатки за расою йшло врозріз із позицією ортодоксальних дювальєристів і привело до відкритих конфліктів з колишніми соратниками батька коли нова рідня президента виявилась залученою до незаконного обігу наркотиків, продажу гаїтянських трупів в зарубіжних медичні школи і корупції.
Спалах вірусу африканської чуми свиней на острові в 1978 році і епідемія ВІЛ/СНІДу на початку 1980-х, а відтак продовольча криза і відтік туристів, привели до різкого падіння економіки та зубожіння населення. Каталізатором протестних виступів став приїзд у березні 1983 року на Гаїті папи Римського Івана Павла II, який заявив, що «все повинно змінитися в Гаїті» і закликав «всіх, хто має владу,.. допомогти своїм братам і сестрам змінити країну на краще». Антиурядові виступи особливо активізувались в кінці 1985 року, коли в країні почались перебої з продовольством, - до січня вуличні демонстрації охопили весь південь країни, а поліція і армія перестали справлятись із стихійними нападами на продовольчі магазини і склади.
Жан-Клод Дювальє (крайній справа) з дружиною Мішель Беннет і папа Римський Іван Павло II. Порт-о-Пренс, 1983 рік © AP
Жан-Клод Дювальє (крайній справа) з дружиною Мішель Беннет і папа Римський Іван Павло II. Порт-о-Пренс, 1983 рік © AP
Зниження цін і перестановки в кабінеті міністрів не змогли ослабити народного невдоволення і під тиском адміністрації президента Рональда Рейгана Жан-Клод Дювальє був змушений відмовитись від наміру ввести в країні воєнний стан і придушити повстання силою - 7 лютого 1986 року він разом з дружиною на літаку ВПС США вилетів до Франції, що поклало край 28-річній диктатурі сім'ї Дювальє. Влада на Гаїті перейшла до ради з чотирьох військових і двох цивільних осіб, голова якої генерал Анрі Намфі 21 березня 1986 року був проголошений новим президентом країни.
Ні США, ні Франція не надали Дювальє політичного притулку і він проживав під Парижем як приватна особа на невелику частку свого статку, що становив від 300 до 800 мільйонів доларів і майже повністю був заарештований Швейцарією. Він повернувся на батьківщину після 25 років еміграції і 18 січня 2011 року був зустрітий натовпом прихильників в аеропорту Порт-о-Пренса. Через два дні, звинувачений в корупції і розкрадання державних коштів, скоєних під час його 15-річного президентства, Жан-Клод Дювальє був взятий під варту і перебував під домашнім арештом до своєї смерті 4 жовтня 2014 року.
6 лютого 2017 © Володимир Лук'янюк спеціально для «Цей день в історії». Текст статті поширюється за ліцензією «Creative Commons Із зазначенням авторства 3.0 Неадаптована» і з обов'язковим активним гіперпосиланням на дану вебсторінку. Сподобалась стаття? Підтримайте чашкою кави.

Коментарі

Дивіться також

Початок експедиції Френсіса Дрейка
Сьогодні
Початок експедиції Френсіса Дрейка
Політика
Латинська Америка
Новітня історія
Холодна війна

Головні події 7 лютого

#ЦейДень
Все про 7 лютого
Події, факти, персоналії
keyboard_arrow_left6 лютого
8 лютогоkeyboard_arrow_right
© 2001-18
info_outline
format_color_fill

arrow_upward