Після кількамісячних протестів і заворушень «довічний президент» Жан-Клод Дювальє 7 лютого 1986 року вимушено залишив Гаїті, що поклало край 28-річній диктатурі його родини. Попри призначення через два місяці нового президента, країна увійшла в тривалий період політичних потрясінь, коли на вищому посту держави мінялись керівники воєнної хунти і виборні особи, а для відновлення діяльності демократичних інститутів двічі протягом наступного двадцятиліття доводилось вводити іноземні миротворчі контингенти.
На обкладинці: Жан-Клод Дювальє, 1980 рік © AP
Політика
Володимир Лук'янюк
Франсуа Дювальє прийшов до влади в
1957 році в результаті президентських виборів, проведених після військового перевороту, вчиненого начальником Генерального штабу армії Гаїті генералом Антоніо Кебро. У новому уряді він став головнокомандуючим армії, а інший прихильник Дювальє лейтенант Клеман Барбо очолив Добровольчу міліцію національної безпеки, тонтон-макутів, силами якої у
1958 році була придушена спроба чергового військового перевороту.
Виступаючи з позицій авторитарного популізму і чорного расизму, Дювальє використовував традиційну ворожість негритянських мас до мулатської еліти і, спираючись на загони тонтон-макутів, які набирались, переважно, з люмпенізованої негритянської молоді, збудував диктатуру, силами якої розправився як з лівою опозицією, так і з консервативною елітою попереднього періоду, - до
1971 року, коли Дювальє помер в статусі пожиттєвого президента, в Гаїті без суду і слідства було вбито понад 30 тисяч чоловік.
Жан-Клод Дювальє (зліва) і його батько Франсуа Дювальє, 1971 рік
Незадовго до смерті за ініціативою Франсуа Дювальє був проведений референдум, на якому 99% гаїтянців висловились за те, щоб спадкоємцем диктатора став його єдиний син Жан-Клод. Він зайняв пост президента
21 квітня 1971 року у віці 19 років, ставши наймолодшим президентом у світі. Дювальє-молодший заявив про завершення першого етапу розпочатої батьком революції і проголосив початок її економічної частини. Створивши особисту гвардію і спираючись на зміцнену армію, він зумів дещо обмежити діяльність тонтон-макутів, що викликало невдоволення їх командувача і багаторічного соратника батька Люкнера Камбронна, - у
1972 році він був знятий з посади і, остерігаючись за життя, емігрував до США.
Невдоволення діяльністю нового президента висловила і мати Жана-Клода Дювальє, яка отримала офіційний титул «Берегині революції», - одруження у
1980 році президента з представницею старої аристократії і мулатки за расою йшло врозріз із позицією ортодоксальних дювальєристів і привело до відкритих конфліктів з колишніми соратниками батька коли нова рідня президента виявилась залученою до незаконного обігу наркотиків, продажу гаїтянських трупів в зарубіжних медичні школи і корупції.
Спалах вірусу африканської чуми свиней на острові в
1978 році і
епідемія ВІЛ/СНІДу на початку 1980-х, а відтак продовольча криза і відтік туристів, привели до різкого падіння економіки та зубожіння населення. Каталізатором протестних виступів став приїзд у
березні 1983 року на Гаїті папи Римського Івана Павла II, який заявив, що «все повинно змінитися в Гаїті» і закликав «всіх, хто має владу,.. допомогти своїм братам і сестрам змінити країну на краще». Антиурядові виступи особливо активізувались в кінці
1985 року, коли в країні почались перебої з продовольством, - до
січня вуличні демонстрації охопили весь південь країни, а поліція і армія перестали справлятись із стихійними нападами на продовольчі магазини і склади.
Жан-Клод Дювальє (крайній справа) з дружиною Мішель Беннет і папа Римський Іван Павло II. Порт-о-Пренс, 1983 рік © AP
Зниження цін і перестановки в кабінеті міністрів не змогли ослабити народного невдоволення і під тиском адміністрації президента
Рональда Рейгана Жан-Клод Дювальє був змушений відмовитись від наміру ввести в країні воєнний стан і придушити повстання силою -
7 лютого 1986 року він разом з дружиною на літаку ВПС США вилетів до Франції, що поклало край 28-річній диктатурі сім'ї Дювальє. Влада на Гаїті перейшла до ради з чотирьох військових і двох цивільних осіб, голова якої генерал Анрі Намфі
21 березня 1986 року був проголошений новим президентом країни.
Ні США, ні Франція не надали Дювальє політичного притулку і він проживав під Парижем як приватна особа на невелику частку свого статку, що становив від 300 до 800 мільйонів доларів і майже повністю був заарештований Швейцарією. Він повернувся на батьківщину після 25 років еміграції і
18 січня 2011 року був зустрітий натовпом прихильників в аеропорту Порт-о-Пренса. Через два дні, звинувачений в корупції і розкрадання державних коштів, скоєних під час його 15-річного президентства, Жан-Клод Дювальє був взятий під варту і перебував під домашнім арештом до своєї смерті
4 жовтня 2014 року.
Матеріали сайту «Цей день в історії» поширюються за ліцензією «Creative Commons Із зазначенням авторства 4.0 Міжнародна (CC BY 4.0)»
При їх використанні пряме, активне гіпертекстове посилання на сайт обов'язкове.
Читайте нас також у Google+, Facebook, Twitter, YouTube; стрічки новин (RSS): сьогоднішні події, нові статті.