Цей день в історії
сьогодні
Заголовки
arrow_right
Хронологія
Рубрики
Регіони
всі статтінові статтіпопулярні статтівипадкова стаття
Правила життя
Подкасти
ЗНО
Ще
arrow_right
Моя історія
Підтримати
Цей день в історії
menu
toggle_off
У Венсенському палаці під Парижем 1 лютого 1328 року помер Карл IV Красивий, третій син французького короля Філіппа IV Красивого, всі сини якого, як і він сам, були прокляті великим магістром ордену тамплієрів Жаком де Моле, спаленого живцем на вогнищі як єретик. Зі смертю Карла IV перервалась королівська династія Капетингів на престолі Франції.На обкладинці: Герб династії Капетингів
22430
Читати 4 хв.
Читати пізніше
До обраного
reply

Орден тамплієрів або Бідних Лицарів Христа і Храму Соломона був заснований в Палестині в 1119 році після Першого хрестового походу з метою захисту прочан, що відвідували Святу землю, а також захисту держав, створених хрестоносцями на Сході. Він отримав багато церковних та юридичних привілеїв, дарованих йому особисто папою римським, що забезпечило ордену надійне економічне положення і зробило його найбільшим кредитором Європи. Непомірні багатства тамплієрів викликали заздрість і ворожість європейських монархів, особливо французького короля Філіпа IV Красивого, який, відчуваючи постійну нестачу грошей і будучи одним з найбільших боржників ордену, жадав прибрати до рук їхні майно.

У жовтні 1307 року королівська рада Філіпа IV при мовчазній згоді папи Климента V ухвалила рішення про арешт всіх тамплієрів, що перебували на території Франції. Вони були звинувачені в богохульстві і зреченні Христа, культі диявола, розпусному житті, гомосексуалізмі. Арешти проводилися ім'ям Святої інквізиції, а володіння тамплієрів переходили у власність короля. В листопаді папа видав буллу, в якій наказував християнським монархам усієї Європи арештувати тамплієрів та конфіскувати їх землі і майно.

Більшість тамплієрів Франції були засуджені на довічне ув'язнення, а великий магістр ордену Жак де Моле, який так і не визнав себе винним, 18 березня 1314 року був живцем спалений на вогнищі як єретик. Згідно з легендою, задихаючись в язиках полум'я, він піддав анафемі папу і короля Франції та прокляттю всіх їх нащадків. Климент V помер 20 квітня 1314 року після нещасного випаку на полюванні; доки його тіло очікувало поховання в церкві, в неї вдарила блискавка і в пожежі тіло папи майже повністю згоріло. Ще через півроку, 29 листопада, від інсульту, викликаного падінням з коня, помер Філіпп IV.

Спалення Жака де Моле на вогнищі на острові Сіте (Париж). Картина з літопису XIV ст.
Спалення Жака де Моле на вогнищі на острові Сіте (Париж). Картина з літопису XIV ст.

Долю свого батька розділили і три сини Філіппа IV, яких в народі охрестили «проклятими королями». Протягом 14 років Людовик X Сварливий, Філіпп V Довгий загинули один за одним за загадкових обставин, не залишивши спадкоємців. На момент смерті Карла IV 1 лютого 1328 року його дружина була вагітною, проте народила дівчинку і династія Капетингів перервалася — королем став двоюрідний брат Карла Філіпп VI Валуа. Це викликало незадоволення племінника Карла англійського короля Едуарда III Плантагенета, що стало приводом до початку в 1337 році Столітньої війни.

Лихо торкнулось і родини Валуа — другий і четвертий королі з цієї династії, Іоанн II Добрий і Карл VI, зійши з глузду, а останні — померли наглою смертю: Генріх II загинув на турнірі (1559), Франциск II помер 17-літнім від неправильного лікування (1560), Карл IX помер 23-літнім від туберкульозу (1574), а Генріх III був смертельно поранений монахом-фанатиком. Бурбони, які змінили Валуа в 1589 році, продовжували відчувати на собі прокляття Жака де Моле: засновник династії Генріх IV Великий загинув від ножа убивці, а останній їх представник Людовик XVI загинув на ешафоті в ході Французької революції.

Філіп IV Красивий
Філіп IV Красивий

Не менше лихо спіткало й «проклятих» пап римських — в 1378 році почалась Велика схизма, коли протягом майже століття двоє, а то й троє пап заявляли свої претензії на Римський престол, а на початку XIV століття почалася Реформація — спочатку Ян Гус, а потім Мартін Лютер, Ульріх Цвінглі і Жан Кальвін підірвали вплив католицької церкви і з другої половини XVII століття, коли був підписаний Вестфальський договір, релігійний фактор перестав відігравати домінуюу роль в європейській політиці.

Друк 2
Володимир Лук'янюк спеціально для © «Цей день в історії», 17 травня 2015. Текст статті поширюється за ліцензією «Creative Commons Із зазначенням авторства 4.0 Міжнародна (CC BY 4.0)» і з обов'язковим активним гіперпосиланням на дану вебсторінку.

Коментарі