Цей день в історії
сьогодні
Заголовки
arrow_right
Хронологія
Теми
Регіони
нові статтіпопулярні статтівсі статті
Правила життя
Подкасти
ЗНО
Ще
arrow_right
Моя історія
Підтримати
search
Цей день в історії
menu
Микита Хрущов — перший секретар ЦК КП(б)У
27 січня 1938 року пленум ЦК КП(б)У формально підтвердив ухвалене в Москві трьома дням раніше рішення про відкликання з України Станіслава Косіора та призначення виконуючим обов'язки Першого секретаря ЦК КП(б)У Микити Хрущова, у спадок якому дісталася спустошена репресіями компартійно-радянська вертикаль влади в УРСР.
На обкладинці: Микита Хрущов виступає на VIII надзвичайному з’їзді Рад СРСР, 5 грудня 1936 року
8680
Особистості
Геннадій Єфіменко
В результаті розпочатої у 1933 році партійної чистки, яка через два роки переросла у перевірку, а в 1936-у — в обмін партійних документів, вступ нових членів до лав КП(б)У було припинено. Прийом відновився тільки з листопада 1936 року. Однак масові репресії 1937 року, більше відомі під назвою «Великий терор», поміж іншого остаточно знекровили верхівку компартійно-радянського апарату УСРР. У 1937 році широкомасштабні репресії охопили ЦК КП(б)У та його політбюро, РНК УРСР і його наркомати. Були заарештовані усі перші секретарі обкомів партії, за винятком керівника донецької парторганізації Едуарда Прамнека. З метою упорядкування ситуації в Україні та завершення зміни вищої номенклатури УРСР 24 січня 1938 року політбюро ЦК РКП(б) вирішило зняти з посади першого секретаря ЦК КП(б)У Станіслава Косіора, який залишався живим уособленням вже фактично знищеної верхівки УРСР.
Виконуючим обов'язки першого секретаря ЦК КП(б)У політбюро ЦК РКП(б) призначило Микиту Хрущова, уродженця Курської губернії, попередня біографія та політична кар'єра якого була пов'язана з Україною. Напередодні Російської революції Хрущов працював слюсарем на заводах та шахтах Донецького басейну, потім, вступивши до Комуністичної партії у 1918-у, був політпрацівником в Червоній армії, по демобілізації з лав якої разом із навчанням на робітфаці почав кар'єрне сходження по компартійній лінії.
Вже у 1925 році Хрущов — секретар Петрово-Мар'їнського райкому КП(б)У, у 1926-28 роках — на керівній роботі в Сталінському окружкомі партії, у 1928-1929 — у Київському. Різкий стрибок у кар'єрі він зробив після навчання у Промисловій Академії у Москві (в 1929-31 роках, куди потрапив за протекцією Лазаря Кагановича) — у березні 1935 року стрімкий кар'єрний злет увінчався посадою першого секретаря Московського обласного та міського комітету ВКП(б), яку Хрущов і посідав наступні майже три роки.
24 січня 1938 року разом із Хрущовим політбюро ЦК РКП(б) призначило, а 27 січня пленум ЦК КП(б)У формально затвердив на посаді, виконуючого обов'язки другого секретаря ЦК КП(б)У Михайла Бурмістренка, який, на відміну від Хрущова, хоча й мав «українське» прізвище, своєю попередньою біографією з Україною пов'язаний не був.
Після ухвалення цих рішень Косіор та Хрущов підписали довідку «Про складання тов. Косіором С.В. та прийняття тов. Хрущовим М.С. справ по КП(б)У». У ній, зокрема, йшлося про те, що численність КП(б)У на 1 січня 1938 року становила 284 152 особи. Тобто у порівнянні із ситуацією станом на 1 квітня 1932 року (520 804 осіб) відбулося скорочення майже удвічі, про що, звичайно, у довідці не говорилося. Вакантними на початок 1938 року були посади перших секретарів у трьох обкомах КП(б)У, других секретарів — у двох обкомах, а третій секретар був лише у Вінницькому обкомі. Констатувався також факт «некомплекту керівного складу відділів ЦК КП(б)У» і зауважувалося, що із належних за штатним розкладом 100 інструкторів у відділах ЦК КП(б)У був лише 51.
У районах у відсотковому відношенні ситуація виглядала дещо кращою, але більшість керівників щойно прийшли на посади, тобто не мали досвіду роботи, і були призначені насамперед для того, щоб владна вертикаль не була порожньою. Із наявних 495 перших секретарів міськомів та райкомів партії через затвердження в ЦК КП(б)У пройшли лише 62 особи.
Схожа ситуація була і у радянській вертикалі — в РНК УРСР та облвиконкомах. Діяльність ЦК КП(б)У та РНК УРСР фактично припинилася, оскільки їхній керівний склад було значною мірою репресовано. Характеризуючи тогочасну ситуацію, сам Хрущов у своїх спогадах зазначав: «Почали ми знайомитися зі справами. По Україні нібито Мамай пройшов. Не було, як я уже говорив, ні секретарів обкомів партії в республіці, ні голів облвиконкомів… На Україні була знищена тоді вся верхівка керівних працівників в декілька поверхів. Кілька разів змінювалися кадри, і знову арештовувалися і знищувалися».
В умовах такого кадрового дефіциту новопризначені Хрущов та Бурмистренко були вимушені здійснювали персональне керівництво республікою. До того ж у 1938 році репресії продовжувалися, хоча вже й не так масово як роком раніше (централізоване їх припинення відбулося лише в листопаді). Водночас завданням Хрушова, яке він до середини 1939 року досить успішно виконав, було відновлення дієздатності партійно-радянських органів. Для цього було здійснено чимало кадрових призначень, які, втім, затверджувалися на рівні оргбюро та політбюро ЦК ВКП(б), тобто цілковито узгоджувалися з Кремлем.
Перший рік перебування Хрущова на посаді був відзначений активним русифікаторством та повною ліквідацією політики коренізації в середовищі національних меншин. Втім, вже у 1939 році русифікаторський запал згас. Одним із важливих наслідків правління Хрущова в Україні стало те, що після приєднання до СРСР нових територій на заході він добивався формування кордону УРСР на основі етнічного критерію. Зокрема, завдяки такому підходу після приєднання до СРСР Бессарабії її частина, де більшість населення складали або українці, або українці та росіяни разом, відійшла до складу УРСР, а більша частина колишньої МАРСР після утворення Молдавської РСР зі столицею у Кишиневі залишилася в складі Україні.
Через розмежування кордону з Білоруською РСР у 1939 році у Хрущова виник конфлікт з її керівництвом. А під час перемовин СРСР з іншими країнами з питань післявоєнного облаштування Європи Хрущов озвучував претензії УРСР на ті території Польщі, де українці на початку ХХ століття становили більшість, але які не увійшли до складу СРСР у 1939 році. Зокрема, у листі до Сталіна від 20 серпня Хрущов пропонував з тих районів «які мають більшість українського та російського населення» утворити Холмську область у складі УРСР.
Посаду Першого секретаря ЦК КП(б)У Хрущов обіймав до грудня 1949 року (з перервою у березні-грудні 1947-го, коли КП(б)У очолював Лазар Каганович). У січні 1938 року, за 10 днів до призначення в Україну, Хрущова було обрано кандидатом в члени політбюро ЦК РКП(б), а з березня 1939-го він став його членом і залишався ним до свого усунення від влади в жовтні 1964 року.
Геннадій Єфіменко © спеціально для «Цей день в історії», 24 січня 2018. Текст статті поширюється за ліцензією «Creative Commons Із зазначенням авторства 3.0 Неадаптована» і з обов'язковим активним гіперпосиланням на дану вебсторінку. Сподобалась стаття? Підтримайте чашкою кави.

Коментарі

Дивіться також

Правила життя Конфуція
Правила життя
Правила життя Конфуція
Особистості
Україна
Європа
Новітня історія
Інтербелум

Головні події 27 січня

#ЦейДень
Все про 27 січня
Події, факти, персоналії
keyboard_arrow_left26 січня
28 січняkeyboard_arrow_right
© 2001-19
info_outline
format_color_fill

arrow_upward