Цей день в історії
сьогодні
Заголовки
arrow_right
Хронологія
Теми
Регіони
нові статтіпопулярні статтівсі статті
Правила життя
Подкасти
ЗНО
Ще
arrow_right
Моя історія
Підтримати
search
Цей день в історії
menu
Нова держава — Республіка Індія
26 січня 1950 року набула чинності конституція, яка проголосила Індію незалежною від британської корони демократичною республікою, яка гарантує своїм громадянам справедливість, рівність і громадянські свободи. Цього ж дня приніс присягу перший президент Індії Ражендра Прасад.
15135
Політика
Ганна Дзекан
Непримириме суперництво між двома найстарішими партіями Індійський національний конгрес і Мусульманська ліга привели лідерів останньої до поступової відмови від релігійно-політичної концепції, відомої як індо-мусульманська єдність, що кілька десятиліть лежала в основі виборювання незалежності Індії від Великобританії. На зміну їй прийшла теорія двох націй, за якою релігійна самосвідомість є домінуючим національним чиннником, а мова і етнічність — вторинні. Програмно нова концепція була втілена у партійних рішеннях Мусульманської ліги березня 1940 року, які постановили виборювати створення окремої мусульманської держави на території Пенджабу, Північно-Західної прикордонної провінції, Сінда, Белуджистана на заході Британської Індії та Бенгалії і Ассама на сході, для означення якої було взято назву «Пакистан», запропоновану в 1933 році публіцистом Рахматом Алі.
Примирити дві партії, що представляли найбільші громади Британської Індії не вдалось ні в роки Другої світової війни, коли під загрозою японської інтервенції прем'єр-міністр Великобританії Вінстон Черчілль в 1942 році був змушений пообіцяти повоєнній Індії статус домініона, ні по її завершенні — спроби посадити Конгрес і Лігу за один стіл задля вироблення конституції і формування спільного тимчасового уряду були відхилені обома партіями. Розмежування між ними поглибилось ще більше після виборів 1946 року — кожна з партій отримала перемогу у своїх релігійних анклавах, що Мусульманською Лігою було сприйнято як народна підтримка ідеї незаледного Пакистану. Пропозиція британців створити федерацію з двох мусульманських і однієї індуїстської провінції Лігою була сприйнята схвально, що викликало підозри у Конгресу, який зрештою відмовився піти на такий крок. У країні з новою силою спалахнули релігійні конфлікти, найбільший з яких в Калькутті в серпні привів до загибелі більше 4 тисяч мусульман.
За цих умов прем'єр-міністр Британії Клемент Еттлі оголосив про намір надати Індії незалежність не пізніше 30 червня 1948 року і 20 лютого 1947 року призначив лорда Маунтбаттена новим віце-королем, доручивши йому пошук прийнятного для усіх сторін рішення. Зустрівшись вже у квітні з лідерами Індійського національного конгресу і Мусульманської ліги, Маунтбаттен переконався у неможливості примирити позиції Мухаммеда Алі Джинна і Джавархалал Неру навіть за посередництва шанованого обома громадами Махатми Ганді. Щоб викликати довіру до щирості своїх намірів, він переніс дату надання незалежності на рік раніше, що обидва табори застало зненацька і примусило до швидкого пошуку компромісів, а очолити комітет з делімітації кордону запросив абсолютно сторонню для Індії людину, яка ніколи там не була і не мала в ній жодних інтересів.
Сер Сіріл Редкліф прибув до Індії 8 липня. Переконавшись у неспроможності мусульман та індусів, які на паритетних умовах входили до регіональних підкомітетів, конструктивно співпрацювати, він в умовах цейтноту приймав більшість рішень одноосібно, виходячи здебільшого з наміру зберегти цілісність інфраструктури і не рахуючись з проханнями зважити на «місцеві фактори» жодної з релігійних громад, в тому числі і сикхів, які вимагали не ділити населену ними територію міждержавним кордоном. Свою роботу Редкліф завершив 13 серпня і знищив усі чернетки, пов'язані з роботою його комітету, результати роботи якого (щоб уникнути можливих суперечок) тримались у таємниці до дня проголошення незалежності: 14 серпня 1947 року відповідні урочистості відбулись в Лахорі, що став столицею новоствореного домініону Пакистан, 15 серпня — в Делі, столиці домініону Індійський Союз.
Результат роботи комітету Редкліфа, який торкнувся долі 88 млн чоловік, був анонсований лише 17 серпня. До Пакистану відійшли провінції Белуджистан (перед поділом на 92% населеної мусульманами) і Сінд (73%) повністю, Пенджаб (56% мусульман) і Бенгалія (54% мусульмани) — частково, решта провінцій увійшли до складу Індії. Ще 601 дрібне князівство отримало змогу самостійно вирішувати до якої з держав приєднатись. Подія, яку Ганді назвав «найблагороднішим вчинком Британії за всю її історію», привела до посилення релігійної ворожнечі між індусами та мусульманами і вже 22 жовтня між Індією і Пакистаном спалахнула війна за населене сикхами, мусульманами та індуїстами князівство Джамму і Кашмір, яка тривала 2 роки і закінчилась поділом цієї області між двома країнами.
Загалом у сутичках на релігійному грунті в обох країнах загинуло до півмільйона чоловік, ще близько 12 мільйонів представників обох громад стали біженцями. Щоб стримати хвилю насилля, Ганді оголосив голодування і виступив за поступки Пакистану, який вимагав від Індії грошової компенсації для підтримки переміщених осіб. Виплата урядом Індії 13 січня 1948 року 550 млн рупій викликала обурення в середовищі радикально настроєних індусів, і через два тижні Ганді був убитий релігійним фанатиком.
Перший прем'єр-міністр Індії Джавахарлал Неру (1889-1964), 1947 рік © AFP
Перший прем'єр-міністр Індії Джавахарлал Неру (1889-1964), 1947 рік © AFP
Загибель Ганді дала привід прем'єр-міністру Джавархлалу Неру розпочати рішучу боротьбу з проявами націоналізму і релігійної нетерпимості — як тільки у лютому 1948 року країну залишили останні британські війська, він санкціонував переслідування членів радикальних партій усіх політичних, національних і релігійних спектрів (за деякими даними протягом кількох місяців було заарештовано понад 200 тисяч чоловік), що дало можливість зняти напругу в країні, покінчити з індуїстським чинником у державотворенні і практично безконфліктно приєднати майже всі незалежні індійські князівства (555 з 601).
26 листопада 1949 року Установчі збори прийняла нову конституцію країни, яка набула чинності 26 січня 1950 року. Вона проголосила Індію суверенною, демократичною республікою, яка гарантує своїм громадянам справедливість, рівність і громадянські свободи. Цього ж дня голова Установчих зборів Ражендра Прасад приніс присягу як перший президент Індії.
Перший президент Індії Раджендра Прасад (1884-1963), 1958 рік
Перший президент Індії Раджендра Прасад (1884-1963), 1958 рік
Політична система Індії збудована за зразком британської — президент країни має досить обмежені повноваження, а основна влада знаходиться в руках підзвітного нижній палаті парламенту прем'єр-мінстра, який призначається на цей пост за результатами парламентських виборів.
Конституція Індії — найбільший за обсягом конституційний документ у світі. Вона включає 465 статей, 12 великих додатків, більше 70 поправок і складається з 117 369 слів у версії англійською мовою
Джавахарлал Неру тричі поспіль ставав главою уряду і доклав чимало зусиль, щоб подолати кастове розділення індійського суспільства, домогтись більшої рівності між жінками та чоловіками і запровадити державне регулювання економіки. Прихильник ненасильницької дій в період боротьби за незалежність, на посту прем'єра він часто вдавався до воєнних засобів, зокрема для придушення сепаратизму в Пенджабі, боротьби з Португалією за Гоа і Даман та з Китаєм за Кашмір і Непал.
По смерті Неру в 1964 році його наступником став Лал Бахадур Шастрі, якого через два роки, після несподіваної (і багато в чому загадкової) смерті в Ташкенті під час перемовин щодо завершення Другої індо-пакистанської війни, замінила дочка Неру Індіра Ганді. Вона чотири рази очолювала уряд країни і у 1975 році за її третього прем'єрства в конституцію Індії було внесено поправки, які означили країну як світську і соціалістичну.
Щорічно 26 січня відзначається в Індії як День Республіки.
Ганна Дзекан © спеціально для «Цей день в історії», 27 лютого 2012, востаннє оновлено 20 січня 2019. Текст статті поширюється за ліцензією «Creative Commons Із зазначенням авторства 3.0 Неадаптована» і з обов'язковим активним гіперпосиланням на дану вебсторінку. Сподобалась стаття? Підтримайте чашкою кави.

Коментарі

Дивіться також

Політика
Азія
Новітня історія
Холодна війна

Головні події 26 січня

#ЦейДень
Все про 26 січня
Події, факти, персоналії
keyboard_arrow_left25 січня
27 січняkeyboard_arrow_right
© 2001-19
info_outline
format_color_fill

arrow_upward