Океанічний глибоководний жолоб на заході Тихого океану, який простягнувся на 1500 км вздовж Маріанських островів, був відкритий в 1875 році британцями, які тоді ж за допомогою глибоководного лота визначили його глибину як 8184 метри. Британська експедиція 1951 року і радянська 1957-го встановили, що глибина Маріанської западини перевищує 11 кілометрів.
Спеціально для занурення на великі глибини швейцарець Огюст Пікар в 1948 році розробив і створив перший у світі батискаф «FNRS-2», який дозволив досягнути глибини 1380 метрів. Через п'ять років разом із сином він його модернізував, і в 1953 році Огюст, якому на той час вже було 69 років, і Жак Пікари досягли в Середземному морі рекордного занурення у 3150 метрів.
У 1958 році батискаф «Трієст» був придбаний Військово-морським флотом США, дещо модернізований, що дозволило йому спускатись практично на будь-які глибини. Для його тестування була вибрана найглибша з найвідоміших точок Землі — Маріанська впадина. 23 січня 1960 року о 8-23 за місцевим часом Жак Пікар і Дональд Волш почали занурення. За дві з половиною години було досягнуто глибини 8 кілометрів, після чого швидкість занурення різко зменшилась. О 13-06 «Трієст» торкнувся дна. Вимірювання показали, що температура води за бортом становила 3,3 °С, всередині батискафа — 4,5 °С, а глибина — 11 521 метр (після уточнення даних — 10 918 метрів). В ілюмінатор були помічені плоскі риби довжиною порядка 30 см і щось схоже на креветок. Після 20 хвилин перебування на дні «Трієст» почав підйом, який тривав 3 години 27 хвилин.
На сьогоднішній день здійснено ще два пілотовані занурення на дно Маріанської впадини, зокрема американський кінорежисер і продюсер Джеймс Кемерон став першим, хто зробив це поодинці, — 26 березня 2012 року на австралійському батискафі «Deepsea Challenger», обладнаному унікальнимм кіно- і світловою апаратурою для 3D-зйомок, він досягнув глибини 10 898 метрів.
Коментарі
Дивіться також
• Кінець ери дирижаблів, 1937
• Підкорення Евересту, 1953
• Підводний човен на полюсі Землі, 1958