Феодосій Флавій — імператор Сходу
location_on
Сірмій
19 січня 379 року в Сірмії імператор Граціан проголосив Феодосія Флавія співправителем східної частини Римської імперії. Зумівши за два роки зупинити нашестя готів, Феодосій тимчасово відновив єдність імперії, провів релігійні реформи, що, однак, не врятувало державу від розколу і занепаду по його смерті.На обкладинці: Монета із зображенням Феодосія Великого
19517
Читати 3 хв.
Читати пізніше
До обраного
reply

Феодосій Флавій народився 11 січня 346 року в іспанській Гіліції у сім'ї військового, якого також звали Феодосій Флавій і який за імператора Валентиніана дослужився до командуючого кіннотою. У 368 році Феодосій-молодший разом з батьком брав участь у походах проти піктів і скоттів у Британії, у 370-у — проти алеманів в районі середнього Рейну, а в 372-373-х роках — проти сарматів у низів'ї Дунаю. Коли наступного року батько відправився в Африку для придушення заколоту узурпатора Фірма, Феодосій очолив походи римлян проти сарматів у Паннонії, що принесло йому воєнну славу.

У 376 році Феодосій-старший був звинувачений у зраді і страчений, що змусило Феодосія-молодшого залишити воєнну службу і вернутись в Іспанію, де він зайнявся управлінням величеними маєтками, залишеними у спадщину. Проте після поразки римлян в Адріанопольській битві 9 серпня 378 року, в якій від рук готів загинуло дві третини війська, включаючи імператора Валента II, його співправитель імператор Граціан повернув Феодосія на воєнну службу.

Як командуючий Ілірійською армією, Феодосій розбив сарматів у Паннонії (сучасна Угорщина), після чого завдав готам поразки біля Сірмія (нині — Сремська-Мітровіца в Сербії), де, як вважається, війська проголосили його імператором (фактично — Феодосій став узурпатором). Незважаючи на це, у 20-літнього Граціана не було вибору — перед своїм восьмилітнім братом Валентиніаном він віддав перевагу Феодосію Флавію і 19 січня 379 року в Сірмії проголосив його співправителем (августом) східної частини Римської імперії.

Обравши за столицю Салоніки, за наступні два роки Феодосій зупинив набіги готів, варварська коаліція яких розпалась, і 24 листопада 380 року переїхав у Константинополь, звідки вів дипломатичні переговори з вождями готів, схиляючи їх до союзу з Римом. 3 жовтня 382 року за дорученням Феодосія воєнний магістр Фракії Флавій Сатурнін підписав з вождями готів мирну угоду, за якою вони отримали право селитись у Нижній Мезії і Фракії (нині — Болгарія), натомість були зобов'язані захищати кордони імперії від інших варварів. Ця подія, поряд із поразкою під Адріанополемм, вважається ключовою в історії Римської імперії — не маючи прав римських громадян, готи романізувались і з часом зуміли зайняти вищі державні та військові пости в державі, що через сто років привело до повного краху її західної частини.

Народжений у християнській сім'ї, Феодосій був хрещений лише 34-літнім під час важкої хвороби і після одужання став ревним борцем з язичництвом — за підтримки Граціана у 380 році він проголосив християнство державною релігією, згодом заборонив Олімпійські ігри, жертвопринесення поганським богам, вивчення математики, яка вважалась пов'язаною з магією і чаклунством, а в 391 році спеціальним едиктом постановив зруйнувати всі язичницькі храми.

Протягом усього свого правління на Сході Феодосій підтримував августів і імператорів Заходу, воюючи із узурпаторами, і після перемоги над черговим з них у 394 році під його владою опинилась вся територія Римської імперії. Однак несподівана смерть Феодосія наступного року привела до розділення держави між його синами і Римська імперія більше ніколи в її історії не була єдиною державою.

Друк 4
Володимир Лук'янюк спеціально для © «Цей день в історії», 18 січня 2016. Текст статті поширюється за ліцензією «Creative Commons Із зазначенням авторства 4.0 Міжнародна (CC BY 4.0)» і з обов'язковим активним гіперпосиланням на дану вебсторінку.

Коментарі

Головні події 19 січня

Перша жінка — прем'єр-міністр Індії

1966
#ЦейДень

Все про 19 січня

Події, факти, персоналії

Арешт Клауса Барб'є

1983

Завершення російсько-української «газової війни»

2009

Революція Гідності

2014