сьогодні
Заголовки
arrow_right
Хронологія
Теми
Регіони
нові статтіпопулярні статтівсі статті
Правила життя
ЗНО
Ще
arrow_right
Моя історія
Підтримати
search menu
Перші українські остарбайтери
18 січня 1942 року з Харкова до Кьольна вирушив перший ешелон з українським остарбайтерами, які добровільно виїхали до Німеччини на заробітки. Загалом за роки Другої Світової війни з України було вивезено понад два мільйони чоловік, які працювали в сільському господарстві, гірничодобувній і металургійній промисловості та на воєнних заводах, що виробляли озброєння для німецької армії.
На обкладинці: Остарбайтери розмовляють із солдатами Радянської Армії, Познань, Польща, 1945 рік
14199
Людина і суспільство
Восени 1941 року Німеччина зіткунулась із кризою кваліфікованих працівників, значна частина яких була мобілізована в армію. Щоб вирішити це питання, за ініціативою Германа Герінга була розроблена програма перевезення людей із захоплених Німеччиною територій Східної Європи для залучення на промисловому виробництві і в сільському господарстві. Першими такими працівниками стали військовополонені, а з січня 1942 року почався набір робітників-спеціалістів на добровільній основі через біржі праці - їм обіцяли гідну заробітну плату, гаряче харчування та догляд за рідними, на час перебування працівника в Німеччині.
Бажаючих поїхати на роботу в Німеччину виявилось настільки багато, що вдалося проводити відбір за професіями - перевага надавалася чоловікам робітничих спеціальністей будівельник, металург, гірник, токар і зварювальник. Перший поїзд з України до Німеччини відправився з Харкова 18 січня 1942 року - 1117 працівників поїхало до Кьольна, 21 січня - до Бранденбурга, а наступного дня до Франкфурта виїхало півтори тисячі бажаючих з Києва; перший поїзд зі Сталіно (нині - Донецьк) відправився 24 лютого.
Крім кваліфікованих робітників великим попитом користувались няні з числа дівчат і молодих жінок, які на думку Адольфа Гітлера, мали б допомогти підняти народжуваність, звільнивши німецьких жінок від домашньої роботи. Оскільки няні мали перебувати у контакті з німецькими дітьми, то вони повинні були бути придатними до потенціальної германізації - на думку фюрера проживання готів свого часу на півдні України заклало в українських жінках необхідні чесноти і якості.
Відправка жінок на примусові роботи до Німеччини, Київ, весна 1943 року
Відправка жінок на примусові роботи до Німеччини, Київ, весна 1943 року
Згідно із положенням про використання робочої сили з окуповних територій, підписаним Генріхом Гіммлером 20 лютого 1942 року, завезена з-за кордону робоча сила поділялась на декілька категорій за територіальним принципом, найнижчою з яких були "остарбайтери" - працівники зі сходу. Вони працювали 12 годин на добу 6 днів на тиждень, отримували близько 30% заробітної плати німецьких робітників, були змушені носити спеціальний нагрудний знак з надписом "OST", що ідентифікував їх як приїжджих зі сходу, і в ряді випадків жити у спеціальних таборах під охороною.
Попри активну агітаційну кампанію кілька сот тисяч робітників, що приїхали з України до квітня 1942 року, виявилось явно недостатньою кількістю для вирішення кадрового дифіциту, і з середини весни вивезення на роботу до Німеччини стало примусовим. Залучення поліції та солдатів вермахту для масових облав дало змогу до кінця року вивезти з окупованих східних територій понад 1 мільйон чоловік, більшість із яких (714 тисяч) були вихідцями з України. Загалом до 1944 року до Німеччини було вивезено від 3 до 5 мільйонів чоловік і три чверті з них складали українці (не рахуючи українців з Галичини, які належали до іншої категорії найманих працівників). Більшість із них працювала в сільському господарстві, гірничодобувній і металургійній промисловості та на воєнних заводах, які виробляли озброєння для армії.
По закінченні війни більшість остарбайтерів повернулася на батьківщину - всі, хто знаходився у радянській, британській чи французькій зоні окупації депортувалися до СРСР примусово. З жовтня 1945 року генерал Ейзенхауер заборонив в американській зоні застосування сили для репатріації, що спонукало багатьох остарбайтерів, які з тих чи інших причин не бажали повернення, тікати до американської частини окупованої Німеччини, звідки вони виїхали до США, Канади, Австралії чи Південної Америки і уникли переслідування в СРСР, де остарбайтери вважались соціально небезпечними і піддавались дискримінації чи остракізму - після перевірки у фронтових таборах або фільтраційних пунктах НКВС, тільки 59% з них повернулися у свої родини, 20% чоловіків були мобілізовані до Червоної армії, ще 14% – до так званих трудових батальйонів, а 7% було заарештовано.
«Цей день в історії» © 2001-18. Текст статті поширюється за ліцензією «Creative Commons Із зазначенням авторства 3.0 Неадаптована» і з обов'язковим активним гіперпосиланням на дану вебсторінку. Сподобалась стаття? Підтримайте чашкою кави.

Коментарі

Дивіться також

Людина і суспільство
Україна
Європа
Новітня історія

Головні події 18 січня

#ЦейДень
Все про 18 січня
Події, факти, персоналії
keyboard_arrow_left17 січня
19 січняkeyboard_arrow_right
© 2001-18
info_outline
format_color_fill

arrow_upward