У 1883 році син шотландських емігрантів 22-літній Джеймс Нейсміт з канадського містечка Олмонт, провінція Онтаріо, поступив у мореальський університет Макгілла, за який виступав у різних видах спорту — регбі, лакрос, футбол та гімнастики. У 1888 році він отримав ступінь бакалавра з фізичного виховання, через два роки — ступінь магістра місцевого пресветаріанського коледжу, після чого викладав фізкультуру у своїй альма-матер і став першим університетським тренером з легкої атлетики. Через три роки Нейсміт переїхав до американського штату Массачусетс, де в місті Спрінгфілд став викладачем фізкультури у Міжнародній спортивній школі при місцевому коледжі Християнської юнацької асоціації.
Узимку 1891 року через незвичайно холодну зиму в Новій Англії всі заняття спортом доводилось проводити у досить маленькому залі, що викликало невдоволення студентів і постійні конфлікти з найнедисципліновішими з них. За розпорядженням директора школи Лютера Галіка Нейсміту було доручено у двотижневий термін придумати якусь колективну гру, щоб відволікти студентів від одноманітних занять, яка водночас всім їм давала б можливість брати в ній участь, але не викликала б агресії. Маючи досвід спортивних ігор, Джеймс Нейсміт вирішив взяти за основу гру з м'ячем, але, щоб запобігти фізичному контакту між гравцями, придумав дещо зовсім нове — прив'язавши в протилежних кінцях залу високо над головою два кошики для фруктів, він розділив студентів на дві команди, які змагались у кількості попадань в них звичайним футбольним м'ячем.
Тим не менш, з часом нова гра у м'яч стала досить популярною у кампусі коледжу, спірні моменти правил були врегульовані і 15 січня 1892 року у вигляді «13 правил гри д-ра Нейсміта» були опубліковані в студентській газеті «Трикутник» (трикутник був символом Християнської асоціація для юнаків і його кути символізували «дух, розум та тіло»). За наполяганням Джеймса Нейсміта його ім'я було викреслене з назви гри, яка стала відома як баскетбол, і частина правил якої діє й до сьогодні, як і стандарт висоти кошика 3 м 5 см, який був вибраний довільно, виходячи виключно з параметрів спортивного залу (на цій висоті розміщувались перила балкону для глядачів, до яких кріпились кошики).
На хвилі популярності баскетболу, який поширився далеко за межі Нової Англії, того ж року Джеймс Нейсміт опублікував «Книгу правил гри в баскетбол», на основі яких у 1893 році пройшов перший турнір серед навчальних закладів Християнської асоціація для юнаків. Через два роки Нейсміт переїхав до Денверу, де отримав освіту лікаря, і у 1898 році почав працювати в університеті штату Канзас у місті Лоренс. Його зусиллями була створена перша університетська команда і баскетбол набув настільки великого поширення серед університетів Східного узбережжя США, що в 1904 році став одним із показових видів спорту на Олімпійських іграх в Сент-Луїсі.
Не ставлячись до баскетболу як до серйозного виду спорту, у 1907 році Нейсміт облишив роботу тренера, зосередившись на кар'єрі лікаря, і своїй популярності у США баскетбол багато в чому завдячує колишньому студентові Нейсміта Форресту Аллену, який став першим професійним баскетбольним тренером і під чиїм керівництвом команда «Канзас Джейхокс» виграла 24 регіональних і 3 національних чемпіонати США. У 1936 році коштом створеної Алленом Національної асоціації баскетбольних тренерів 74-річний Джеймс Нейсміт відвідав Олімпійські ігри в Берліні, де баскетбол вперше увійшов до офіційної програми змагань, і де Нейсміт був проголошений почесним президентом Міжнародної федерації баскетболу.
Помер Джеймс Нейсміт через три роки від крововиливу в мозок і був похований на меморіальному кладовищі міста Лоуренс, штат Канзас. Незважаючи на те, що його тренерський результат був найгіршим в історії університетського клубу, у 1950-х роках його іменем будо названо баскетбольний майданчик команди «Канзас Джейхокс» у спортивному комплексі, що носить ім'я її найіменитішого тренера Форреста Аллена.
Коментарі
Дивіться також
• Кубок Девіса з тенісу, 1900
• Перший чемпіонат НХЛ, 1917
• Перший Чемпіонат світу з футболу, 1930
• Перші перегони «Формула-1», 1950