Революція
в Тунісі
В результаті тривалих протестів, що почались в Тунісі в грудні, 14 січня 2011 року президент Бен Алі відправив уряд у відставку і вилетів до Саудівської Аравії. Наступного дня Конституційна рада Тунісу усунула його від влади і призначила тимчасовим виконувачем обов'язків президента спікера парламенту Фуада аль-Мубазаа.
9063
Читати 3 хв.
Читати пізніше
До обраного
reply

Генерал Зін аль-Абідін Бен Алі прийшов до влади в 1987 році в результаті безкровного воєнного перевороту, який усунув першого і довічного президента Хабіба Бургібу. Почавши із демократизації суспільного життя країни і економічних реформ, Бен Алі двічі обирався президентом, а в 2002 році провів через парламент рішення про право необмежену кількість разів обиратись главою держави і в 2009 році вчергове став президентом Тунісу, отримавши підтримку 89% виборців.

Президент Тунісу Бен Алі на фоні усунутого ним від влади президента Хабібаби Бугріби
Президент Тунісу Бен Алі на фоні усунутого ним від влади президента Хабібаби Бугріби

Роки правління Бен Алі характеризувались значним стабільним економічним підйомом Тунісу, активною участю у вирішенні близькосхідних питань, розширенням співробітництва із США та країнами Західної Європи і безкомпромісним придушенням будь-яких проявів тероризму. Незважаючи на ріст економіки і активну соціальну політику, однією з найбільших проблем країни залишалось безробіття, яке сягало 14% і торкалось в основному молоді до 25 років. Крім того, за 23 роки знаходження при владі Бен Алі зумів підпорядкувати власному сімейному клану ключові сектори економіки, що викликало невдоволення як політичної опозиції, яка лише формально мала всі політичні права, так і бізнес-еліти, що сформувалась в країні за останні роки.

17 грудня 2010 року в місті Сіді-Бузід 26-річний вуличний торговець фруктами Мохаммед Буазізі здійснив акт самоспалення після того як він був оштрафований за торгівлю без дозволу і втратив конфісковані поліцією товари і електронну вагу. Ця подія набула розголосу у ЗМІ і стала причиною стихійних протестів безробітної молоді, які після смерті Буазіді 4 січня 2011 року перкинулись на навколишні міста і були підтримані профспілками та політичною опозицією. 10 січня при спробі придушити заворушення в місті Касерін поліція застосувала вогнепальну зброю, вбивши 14 маніфестантів, після чого маніфестації і безстрокові мітинги охопили більшість міст Тунісу, включаючи його столицю.
Мохаммед Буазізі. 17 лютого 2011 року його іменем була названа центральна площа Тунісу.
Мохаммед Буазізі. 17 лютого 2011 року його іменем була названа центральна площа Тунісу.

Щоб заспокоїти ситуацію, 14 січня 2011 року Бен Алі відправив у відставку уряд Тунісу, оголосив надзвичайний стан і дострокові парламентські вибори, проте після того як начальник Генерального штабу армії Рашид Аммар оголосив про підтримку збройними силами революції, яку він "пообіцяв захистити", президент виїхав до Лівії, звідки разом із сім'єю вилетів в Саудівську Аравію. Наступного дня Конституційна рада Тунісу призначила тимчасовим виконувачем обов'язків президента спікера парламенту Фуада аль-Мубазаа і оголосила про позбавлення Бен Алі права займати президентський пост.

Сформований 17 січня тимчасовий уряд, з якого на вимогу протестувальників були виключені всі члени колишнього кабінету міністрів, через два дні оголосив амністію політичним ув'язненим, 26 січня потановив арештувати Бен Алі і 33-х його найближчих родичів, а 4 лютого змінив всіх 24-х губернаторів і провів кадрову чистку в керівництві міністерства внутрішніх справ. 27 лютого, після того як ситуація в Тунісі нормалізувалась, новим прем'єр-міністром Тунісу став адвокат Беджі Каїд Ес-Себсі, якого в кінці 2014 року було обрано президентом.

Жасмінова революція, яка в самому Тунісі частіше називається Революцією Facebook завдяки тому, що маніфестанти організовувались через групи в соціальних мережах Facebook і Twitter, дала поштовх хвилі протестів в арабському світі, відомій як Арабська весна, котра охопила північ Африки і Близький Схід і привела до падіння авторитарних режимів у Лівії та Єгипті і громадянської війни в Сирії.


ВЕЛИКЕ РОЗСЕЛЕННЯ СЛОВ'ЯН
Друк 2
Володимир Лук'янюк спеціально для © «Цей день в історії», 12 січня 2016. Текст статті поширюється за ліцензією «Creative Commons Із зазначенням авторства 4.0 Міжнародна (CC BY 4.0)» і з обов'язковим активним гіперпосиланням на дану вебсторінку.

Коментарі

Головні події 14 січня

Початок Англійської революції

1642
#ЦейДень

Все про 14 січня

Події, факти, персоналії

Битва біля Паніпата

1761

Таємна конференція у Касабланці

1943

Ядерне роззброєння України

1994

Клінтон, Єльцин і Кравчук у Москві

1994