Чергова Російсько-турецька війна почалась в серпні 1787 року з ультимативної вимоги Порти визнати її протекторат над Кримським ханатом, анексованим Росією кілька років перед тим усупереч Кючук-Кайнарджийської угоди, і Грузією. Однак до бойових дій Османська імперія виявилась не готовою — зазнала невдачі при спробі взяти фортецю Кінбурн у гирлі Дніпра, наступного року втратила Ясси, Хотин і стратегічно важливий чорноморський порт Очаків, падіння якого, кажуть, стало причиною інсульту і смерті султана Абдул-Гаміда I.
На західному фронті, де діяла союзна Росії Австрія, османами було втрачено Шабац і Белград у Сербії, Градішку у Боснії і весь Банат. Влітку 1789 року австрійські і російські війська з'єднались у Валахії й здобули перемогу під Фокшанами, після чого зайняли Бухарест і Крайову. Восени впали османські Акерман, Бендери. Наступного року австрійці розпочали бойові дії в Хорватії, росіяни тим часом розбили турецький флот біля Хаджибея і Керчі й після місяця облоги взяли Ізмаїл, що відкрило їм шлях на правобережжя Дунаю.
Укладення Пруссією військового союзу з Портою підштовхнуло Австрію вийти з війни у середині 1791 року, відмовившись практично від усіх завоювань (окрім Оршови у середній течії Дунаю). Це, однак, не покращило положення Османської імперії — вона зазнала поразки біля Мечина у Добруджі (нині Румунія), втратила Анапу у Східному Чорномор'ї, 11 серпня (31 липня) була розгромлена у морській битві біля мису Каліакра на північно-східному узбережжі Болгарії.
Повне фіаско османської армії змусило султана Селіма III шукати шляхи до припинення війни. Посередниками виступили Великобританія, Пруссія та Іспанія, і 18 серпня 1791 року у Галаці було укладено восьмимісячне перемир'я, а у листопаді в Яссах — розпочато переговори щодо урегулювання усіх двосторонніх питань. Російську делегацію очолював князь Олександр Безбородько, османську — великий візир Коджа Юсуф-паша.
Згідно домовленостям, викладеним у 13 статтях Ясського мирного договору, підписаного 9 січня 1792 року (27 грудня 1791 року), підтверджувались усі положення Кючук-Кайнарджийської угоди, які, серед іншого, гарантували Росії вільний прохід Босфором та Дарданелами і право на захисту та заступництво християн у Дунайських князівствах, Молдова та Валахія й надалі залишались під турецьким васалітетом, натомість Османська імперія визнавала втрату Кримського ханства і Єдисана — правобережжя Бугу до Дністра, який ставав міждержавним кордоном. За кордон на Північному Кавказі ставала ріка Кубань, лівобережжя якої поверталось під османську зверхність.
Ясський мир став важливим досягненням експансіоністської політики імператриці Катерини II у реалізації її «грецького проекту», — перекроювання меж Османської імперії і відродження на її залишках під патронатом Росії православної Візантії зі столицею у Константинополі і створення на теренах Молдавії, Валахії і Бесарабії буферної монархії під умовною назвою Дакія. Не залишались осторонь цих намірів і її наступники на російському престолі, користаючи з невтручання у «східне питання» європейських монархів, стурбованих поширенням Європою ідей Французької революції.
Тим часом Селім III розпочав масштабні реформи, які торкнулись армії, світської освіти і податкової системи. У 1806 році, підбадьорений поразкою Росії під Аустерліцем і французькою окупацією Далмації, він усунув проросійськи налаштованих господарів Валахії і Молдови, на що Олександр I відповів вторгненням у Дунайські князівства 40-тисячної армії. Почалась сьома Російсько-турецька війна, у якій Порта втратила Бессарабію.
Коментарі
Дивіться також
• Приєднання Кримського ханства до Росії, 1783
• Кримська війна, 1853