Перемогою завершилось єдине в історії успішне повстання рабів і його лідер Жан-Жак Дессалін 1 січня 1804 року проголосив створення Республіки Гаїті, яка стала першою незалежною державою Латинської Америки.
На обкладинці: Прапор і герб Гаїті
Політика
Володимир Лук'янюк
Острів, відкритий
Христофором Колумбом 6 грудня 1492 року і названий Еспаньола, з початку XVII століття почав зазнавати нападів французьких піратів, які поступово захопили його західну частину і в
1697 році під назвою Санто-Домінго він був поділений на дві колонії. Основною статтею експорту як французької, так і іспанської частин були кава, какао і цукор, що вирощувалися на плантаціях білих землевласників з використанням праці рабів, котрі завозились на острів ще з XVI століття.
Французька революція 1789 року спонукала білих колоністів, які становили меншість населення, але володіли найродючішими землями на півночі острова і прагнули більшої економічної свободи від
метрополії, наступного року скликати Колоніальну асамблею, до участі в якій не допустили вільних мулатів, другу за чисельністю расову меншину острова. Це призвело до збройного повстання, жорстоко придушеного в
лютому 1791 року.
Однак
21 серпня того ж року на півночі Санто-Домінго повстання підняли чорношкірі раби і завдяки свої значній чисельній перевазі та підтримці мулатів захопили практично всю сільську місцевість регіону, вбили близько 4 тисяч білих і зруйнували кількасот плантацій. Білі плантатори західної частини Санто-Домінго закликали Велику Британію взяти колонію під свій суверенітет, після чого в конфлікт втрутилася Іспанія, яка стала допомагати повсталим провіантом, зброєю і радниками.
Після відміни у Франції рабства в
1792 році повстання набуло ще більшої сили і за два роки під керівництвом Туссена Лувертюра, колишнього іспанського офіцера, що перейшов на бік рабів, охопило не лише французьку, але й іспанську частину колонії. Фактично контролючи весь острів,
Директорія призначила Льувертюра головнокомандувачем французьких військ в Санто-Домінго, надала йому звання генерала, а в
1796 році він став губернатором.
Генерал Туссен Лувертюр (1743-1803)
Після рішення
Наполеона Бонапарта поновити рабство Льувертюр очолив збройний опір експедиційним військам, висланим з метрополії, але зазнав невдачі і в
1802 році був заарештований та депортований до Франції, де помер у в'язниці наступного року. Його справу продовжив колишній раб Жан-Жак Дессалін, який у війнах з Британією та Іспанією дослужився до звання бригадного генерала і перейшов на бік повсталих після наміру поновити рабство в Санто-Домінго, -
18 листопада 1803 року він отримав вирішальну перемогу над французами у битві біля форту Вертьєр, змусивши їх
4 грудня капітулювати і залишити острів.
Генерал Жан-Жак Дессалін (1758-1806)
30 листопада Дессалін призначив себе губернатором, а
1 січня 1804 року в місті Гонаїв проголосив Акт про незалежність колишньої колонії і її перейменування у Гаїті, що на мові корінного населення значить «Країна гір». 22 вересня 1804 року, наслідуючи
Наполеона, він проголосив себе імператором Жаком I, який за конституцією 1805 року спирався на Державну раду з числа вищих офіцерів, кожен з яких керував одним з шести воєнних округів.
Остерігаючись, що перемога повсталих рабів в Санто-Домінго може спровокувати повстання рабів у США, президент Томас Джефферсон підтримував Францію у їх спробах придушити повстання, а після перемоги повсталих США не визнали незалежність Гаїті і наклали на другу у Західній півкулі республіку торгове ембарго
Проголосивши Гаїті країною лише для чорних Дессалін фактично санкціонував расовий геноцид і знищення кількох десятків тисяч білих поселенців всік статей і будь-якого віку. Деспотичний від природи і погано освічений, Дессалін зберіг систему плантацій і дешевої робочої сили, що викликало невдоволення, і
17 жовтня 1806 року він був убитий під час повстання, піднятого його колишніми соратниками. Незважаючи на це, Жан-Жак Дессалін, як і Туссен Лувертюр, вважається одним із національних героїв країни, яка стала незалежною в результаті єдиного в історії успішного повстання рабів, котре забрало життя половини населення Санто-Домінго і до 50 тисяч військових.
Повстання проти Дессаліна переросло у громадянську війну, яка розділила Гаїті на дві республіки, що об'єднались лише у
1818 році під керівництвом генерала Жана-П'єра Буайє, котрий завоював іспанську частину Санто-Домінго (нинішня Домініканська Республіка), домігся від Франції визнання незалежності в обмін на виплату значної фінансової компенсації колишнім білим жителям колонії, проте в
1843 році був усунутий від влади в результаті чергового заколоту.
Півстоліття повстань і конфліктів перетворили Гаїті, колись основного світового експортера цукру і какао, на одну з найбідніших країн світу, добробут якої мало змінився за наступні 150 років.
Матеріали сайту «Цей день в історії» поширюються за ліцензією «Creative Commons Із зазначенням авторства 4.0 Міжнародна (CC BY 4.0)»
При їх використанні пряме, активне гіпертекстове посилання на сайт обов'язкове.
Читайте нас також у Facebook, Twitter, YouTube,
SoundCloud; стрічки новин (RSS): сьогоднішні події, нові статті.