сьогодні
Заголовки
arrow_right
Хронологія
Теми
Регіони
нові статтіпопулярні статтівсі статті
Правила життя
ЗНО
Ще
arrow_right
Моя історія
Підтримати
search menu
Кубинська революція
1 січня 1959 року диктатор Фульгенсіо Батіста разом зі своїм найближчим оточенням залишив Кубу і вилетів у Домініканську республіку, після чого в Гавані була сформована військова хунта, яка не протрималась навіть тижня, і 8 січня 1959 року вся країна опинилася під контролем повстанців, очолюваних Фіделем Кастро.
5442
Політика
Володимир Лук'янюк
Куба здобула незалежність в 1898 році за підсумками Іспано-американської війни, але залишалася під протекторатом США до травня 1902 року. У 1933 році в результаті військового перевороту було зміщено уряд Герардо Мачадо і країна опинилась фактично під владою Фульхенсіо Батісти, керівника «Повстання сержантів», який став начальником штабу армії. У 1940 році Батіста при підтримці коаліції політичних партій, куди входила і Комуністична партія Куби, переміг на виборах і став першою особою країни не лише де-факто, але й де-юре.
Після поразки на виборах 1944 року Батіста виїхав до США, повернувся на Кубу через чотири роки і був обраний сенатором, а в 1952 році, розуміючи, що не має шансів на перемогу, він вчинив військовий переворот і проголосив себе президентом. Батіста призупинив дію конституції 1940 року і скасував ряд політичних прав та свобод, включно з правом на страйк, запровадив жорстку цензуру та масові політичні репресії.
Каміло Сьєнфуегос і Фідель Кастро, 1959 рік
Каміло Сьєнфуегос і Фідель Кастро, 1959 рік
Боротьба проти диктатури Батісти почалась практично зразу після її встановлення - у липні 1953 року невелика група революціонерів на чолі з адвокатом і членом «Партії кубинського народу» 27-річим Фіделем Кастро здійснила невдалу спробу казарм Монкада у місті Сантьяго-де-Куба в провінції Орієнте; у квітні 1956 року невдачею закінчилась військова змова на чолі з міністром оборони Рамоном Баркіним. У грудні цього ж року Фідель Кастро, який був амністований і виїхав до Мексики, повернувся на батьківщину разом із соратниками (Раулем Кастро, Ернесто Че Геварою і Каміло Сьєнфуегосом) і очолив революційну організацію «Рух 26 липня».
Фульгенсіо Батіста, 1952 рік
Фульгенсіо Батіста, 1952 рік
У 1958 році Батіста погодився на проведення президентських виборів, на яких перемогу здобув його протеже Андрес Ріверо. Проте на цей час партизанські загони Кастро вже були на підступах до Гавани і рухались до столиці з чотирьох напрямків. У ніч на 1 січня 1959 року, після того як загони під керівництвом Че Гевари отримали перемогу у битві під Санта Кларою, Фульхенсіо Батіста вилетів до Домініканської республіки; цього ж дня Кубу залишив губернатор Гавани брат Батісти Франсиско і його особистий друг мафіозі Меїр Ланскі.
Спроба військових перебрати на себе владу в Гавані зазнала невдачі - 1 січня капітулював гарнізон Сантьяго і повстанці зайняли місто, яке було оголошене тимчасовою столицею Куби. Вранці 3 січня загони Фіделя Кастро, до яких приєднались 2 тисячі колишніх солдатів та офіцерів урядової армії з артилерію і танками, почали наступ на Гавану, котра була зайнята 8 січня. У лютому 1959 року було створено революційний уряд на чолі з Фіделем Кастро, а в липні президентом країни став Освальдо Дортікос Торрадо.
Започаткована новим урядом низка соціально-економічних реформ, в результаті яких було ліквідовані великі поміщицькі землеволодіння, націоналізовано банківські установи, цукрово- та нафтопереробні заводи, електричні та телефонні компанії, що належали американським компаніям, привела до конфронтації із США та розриву дипломатичних стосунків 2 січня 1961 року. Після перемоги над десантом кубинських емігрантів на Кубу в бухті Свиней, організованого ЦРУ, Кастро звернувся до СРСР по військову допомогу і наступного року на Кубу прибуло більше 20 тисяч радянських військовослужбовців.
Подальше зближення Куби з СРСР, що проявилось у спробі розмістити радянські ядерні ракети поблизу кордонів США, а також значні економічні втрати американських компаній в результаті соціалістичного напрямку розвитку Куби, привели до майже повного ембарго країни, яке було підтримане країнами НАТО і Організацією американських держав. Подальша участь Куби у військових подіях за її межами привела до ще більшого посилення санкцій проти неї і станом на грудень 2010 року прямі втрати Куби від санкцій склали (з врахуванням інфляції) 975 млрд долларів США.
27 травня 2014 © Володимир Лук'янюк спеціально для «Цей день в історії». Текст статті поширюється за ліцензією «Creative Commons Із зазначенням авторства 3.0 Неадаптована» і з обов'язковим активним гіперпосиланням на дану вебсторінку. Сподобалась стаття? Підтримайте чашкою кави.

Коментарі

Дивіться також

Політика
Америка
Латинська Америка
Новітня історія
Холодна війна

Головні події 1 січня

#ЦейДень
Все про 1 січня
Події, факти, персоналії
keyboard_arrow_left31 грудня
2 січняkeyboard_arrow_right
© 2001-18
info_outline
format_color_fill

arrow_upward