сьогодні
Заголовки
arrow_right
Хронологія
Теми
Регіони
нові статтіпопулярні статтівсі статті
Правила життя
ЗНО
Ще
arrow_right
Моя історія
Підтримати
search menu
Кубинська революція
1 січня 1959 року диктатор Фульгенсіо Батіста разом зі своїм найближчим оточенням залишив Кубу і вилетів у Домініканську республіку, після чого в Гавані була сформована військова хунта, яка не протрималась навіть тижня, і 8 січня 1959 року вся країна опинилася під контролем повстанців, очолюваних Фіделем Кастро.
6378
Політика
Володимир Лук'янюк
Куба здобула незалежність в 1898 році за підсумками Іспано-американської війни, але залишалася під протекторатом США до травня 1902 року. У 1933 році в результаті військового перевороту було зміщено уряд Герардо Мачадо і країна опинилась фактично під владою Фульхенсіо Батісти, керівника «Повстання сержантів», який став начальником штабу армії. У 1940 році Батіста при підтримці коаліції політичних партій, куди входила і Комуністична партія Куби, переміг на виборах і став першою особою країни не лише де-факто, але й де-юре.
Після поразки на виборах 1944 року Батіста виїхав до США, повернувся на Кубу через чотири роки і був обраний сенатором, а в 1952 році, розуміючи, що не має шансів на перемогу, він вчинив військовий переворот і проголосив себе президентом. Батіста призупинив дію конституції 1940 року і скасував ряд політичних прав та свобод, включно з правом на страйк, запровадив жорстку цензуру та масові політичні репресії.
Каміло Сьєнфуегос і Фідель Кастро, 1959 рік
Каміло Сьєнфуегос і Фідель Кастро, 1959 рік
Боротьба проти диктатури Батісти почалась практично зразу після її встановлення - у липні 1953 року невелика група революціонерів на чолі з адвокатом і членом «Партії кубинського народу» 27-річим Фіделем Кастро здійснила невдалу спробу казарм Монкада у місті Сантьяго-де-Куба в провінції Орієнте; у квітні 1956 року невдачею закінчилась військова змова на чолі з міністром оборони Рамоном Баркіним. У грудні цього ж року Фідель Кастро, який був амністований і виїхав до Мексики, повернувся на батьківщину разом із соратниками (Раулем Кастро, Ернесто Че Геварою і Каміло Сьєнфуегосом) і очолив революційну організацію «Рух 26 липня».
Фульгенсіо Батіста, 1952 рік
Фульгенсіо Батіста, 1952 рік
У 1958 році Батіста погодився на проведення президентських виборів, на яких перемогу здобув його протеже Андрес Ріверо. Проте на цей час партизанські загони Кастро вже були на підступах до Гавани і рухались до столиці з чотирьох напрямків. У ніч на 1 січня 1959 року, після того як загони під керівництвом Че Гевари отримали перемогу у битві під Санта Кларою, Фульхенсіо Батіста вилетів до Домініканської республіки; цього ж дня Кубу залишив губернатор Гавани брат Батісти Франсиско і його особистий друг мафіозі Меїр Ланскі.
Спроба військових перебрати на себе владу в Гавані зазнала невдачі - 1 січня капітулював гарнізон Сантьяго і повстанці зайняли місто, яке було оголошене тимчасовою столицею Куби. Вранці 3 січня загони Фіделя Кастро, до яких приєднались 2 тисячі колишніх солдатів та офіцерів урядової армії з артилерію і танками, почали наступ на Гавану, котра була зайнята 8 січня. У лютому 1959 року було створено революційний уряд на чолі з Фіделем Кастро, а в липні президентом країни став Освальдо Дортікос Торрадо.
Започаткована новим урядом низка соціально-економічних реформ, в результаті яких було ліквідовані великі поміщицькі землеволодіння, націоналізовано банківські установи, цукрово- та нафтопереробні заводи, електричні та телефонні компанії, що належали американським компаніям, привела до конфронтації із США та розриву дипломатичних стосунків 2 січня 1961 року. Після перемоги над десантом кубинських емігрантів на Кубу в бухті Свиней, організованого ЦРУ, Кастро звернувся до СРСР по військову допомогу і наступного року на Кубу прибуло більше 20 тисяч радянських військовослужбовців.
Подальше зближення Куби з СРСР, що проявилось у спробі розмістити радянські ядерні ракети поблизу кордонів США, а також значні економічні втрати американських компаній в результаті соціалістичного напрямку розвитку Куби, привели до майже повного ембарго країни, яке було підтримане країнами НАТО і Організацією американських держав. Подальша участь Куби у військових подіях за її межами привела до ще більшого посилення санкцій проти неї і станом на грудень 2010 року прямі втрати Куби від санкцій склали (з врахуванням інфляції) 975 млрд долларів США.
27 травня 2014 © Володимир Лук'янюк спеціально для «Цей день в історії». Текст статті поширюється за ліцензією «Creative Commons Із зазначенням авторства 3.0 Неадаптована» і з обов'язковим активним гіперпосиланням на дану вебсторінку. Сподобалась стаття? Підтримайте чашкою кави.

Коментарі

Дивіться також

Початок Великої Північної війни
Сьогодні
Початок Великої Північної війни
Політика
Америка
Латинська Америка
Новітня історія
Холодна війна

Головні події 1 січня

#ЦейДень
Все про 1 січня
Події, факти, персоналії
keyboard_arrow_left31 грудня
2 січняkeyboard_arrow_right
© 2001-19
info_outline
format_color_fill

arrow_upward