Через три роки після проголошення Темучіна Великим ханом монголів з титулом «Повелитель Всесвіту» він розпочав завоювання Північного Китаю і сусідніх держав і до 1215 року підкорив весь Північний Китай та Корею, до 1221 року — Хорезм, Бухару, Самарканд, Афганістан. 1223 року Чингізхан відрядив військо до Кавказу й степів Причорномор'я, яке отримало перевогу над руськими князями і половцями у битві на Калці, але при поверненні на схід було поввністю розбите у Волзькій Булгарії.
Напередодні війни з Державою тангутів, яка контролювала частину Великого шовкового шляху, 63-річний Чингізхан розділив свою імперію між синами і в 1224 році призначив своїм спадкоємцем Угедея, Чагатаю надав в управління Середню Азію, а Джучі — Західний Сибір, Кипчацький степ і Хорезм.
По смерті Джучі в лютому 1227 року, за півроку до смерті свого батька, улус був поділений між його синами: старшому Орда-Ічену дістались землі Північного Семиріччя (т. зв. «Біла Орда», нині — Східний Казахстан і Північна Киргизія), Батию — Хорезм, Поволжя і Дон («Жовта або Золота Орда»), молодшому Шайбану — Західний Сибір і низів'я Сирдар'ї («Синя Орда»).
![Бюст Батия в Музеї тюркської історії у місті Кейсарія, Туреччина Бюст Батия в Музеї тюркської історії у місті Кейсарія, Туреччина](/images/e1x1.gif)
Під час Західного походу у 1236-42 роках Батий підкорив Волзьку Булгарію, Рязанське, Московське, Тверське, Володимиро-Суздальське, Київське князівства, Північний Кавказ, Крим і центром Золотої Орди стало Нижнє Поволжя, де в 1250 році Батий заснував місто Сарай-Бату, котре стало столицею улусу. У 1251 році в Каракорумі Великим ханом був проголошений племінник Батия Мунке, разом з яким вони знищили нащадків Чагатая та Угедея і розділили їх володіння.
По смерті Батия в 1256 році того ж року помер його спадкоємець син Сартак, а наступного — внук Улагчі, і влада у Золотій Орді перейшла до брата Батия Берке. Він першим із монгольських правителів прийняв іслам, продовжив політику брата на збереження цілісності та самостійності улуса, в якому за його правління почали розбудовуватись міста, а на керівні посади були запрошені високоосвчені вихідці з Ірану та Середньої Азії. Зі смертю Берке в 1266 році новим ханом Золотої орди став внук Батия Менгу-Тимур, який через три роки на курултаї в долині ріки Талас домовився з ханом Чагатайскього улуса Бораком про спільну боротьбу проти Великого хана Монголії Хубілая, котрий правив у Китаї, і взаємне визнання себе незалежними правителями.
![Монгольські держави у кінці XIII століття Монгольські держави у кінці XIII століття](/images/e1x1.gif)
Як єдина держава Золота Орда проіснувала до середини XIV століття, коли правителі її улусів, прагнучи більшої незалежності, спровокували громадянської війни. Це ослабило державу, котра не змогла протистояти походу Тамерлана у 1391-96 роках і за п'ятдесят років розпалась на Сибірське, Узбецьке, Казанське, Астраханське, Кримське, Казахське ханства та Ногайську Орду, а зі смертю хана Кічі-Мухамеда в 1459 році повністю припинила своє існування. Її спадкоємницею стала Волзька Орда зі столицею в Сарай-Берке, яку у 1502 році підкорило Кримське ханство, і золотоординська гідність перейшла до кримських ханів.
Коментарі
Дивіться також
• Смерть Чингізхана, 1227
• Облога Києва монголами, 1240
• Хубілай — Великий хан Монголії, 1260
• Московське князівство, 1263
• Китайська династія Юань, 1271
• Зародження Османської імперії, 1299
• Битва на Синіх Водах, 1362
• Тамерлан — емір Турана, 1370
• Тохтамиш — хан Золотої Орди, 1380
• Кримське ханство, 1441