Цей день в історії
сьогодні
Заголовки
arrow_right
Хронологія
Теми
Регіони
нові статтіпопулярні статтівсі статті
Правила життя
Подкасти
ЗНО
Ще
arrow_right
Моя історія
Підтримати
search
Цей день в історії
reorder
Свята інквізиція
В 1215 році папа римський Іннокентій III створив особливий церковний суд, призначений для виявлення, покарання і запобігання єресі. Найбільшої активності інквізиція досягла в XV столітті і остаточно припинила свою діяльність через майже 600 років. Кілька разів змінивши назву цей інститут римо-католицької церкви існує й досі як вища богословська інстанція з питань віровчення та моралі.
15827
Релігія
Володимир Лук'янюк
Зародження інквізиції почалося ще в перші роки християнства, коли в обов'язки єпископів входив пошук і покарання відступників від догм церкви. З визнанням християнства державною релігією Римської імперії до церковних покарань (найвищим з яких було відлучення від церкви) стали додаватись і цивільні, а з XI століття, коли церковні ієрархи досягли значної могутності, проти єретиків стали застосовуватись і насильницькі заходи, включаючи конфіскацію майна і спалення на вогнищі.
До початку XII століття в ряді країн Західної Європи, особливо на півдні Франції, півночі Італії і деяких землях Німеччини набули поширення духовні чернечі громади, які, визнаючи Євангеліє, заперечували легітимність ієрархів Римської церкви і ряд її догматів і таїнств, церковного землеволодіння і десятини, закликали повернутися до християнства апостольських часів. До початку XIII століття ці громади перетворилися в церковні інституції, найбільшими з яких були церкви катарів (або альбігойців), які на півдні Франції та півночі Італії утворили по 5 єпископств і користувались підтримкою світської влади.
В 1179 році Третій Латеранський собор засудив катарську єресь, через 5 років вона була кваліфікована як державний злочин, а в 1209 році пап Іннокентій III закликав до хрестового походу проти катарів, війна проти яких була дуже жорстокою і супроводжувалася масовою різаниною мирного населення і спаленням сотень єретиків на вогнищах. Для їх виявлення і покарання папа римський Іннокентій III в 1215 році запровадив спеціальний церковний суд, який мав допомагати світським властям у справах розслідування єресей.
Після повного придущення катарів у 1229 році папою Григорієм IX на Тулузькому соборі було затверджено утворення Єпископської інквізиції, яка згодом була перетворена на Папську, а керування інквізицією на різних рівнях здійснювалось монахами домініканцями та францисканцями. З 1252 року папа Інокентій IV дозволив застосовувати тортури, хоча найжорстокіші з них застосовували світські суди, котрим передавались єретики, які не відмовлялись від своїх переконань.
Галілео Галілей на суді інквізиції. Фрагмент картини Жозефа Флорі, 1847 рік
Галілео Галілей на суді інквізиції. Фрагмент картини Жозефа Флорі, 1847 рік
В 1478 році з дозволу папи римського Сикста IV в Іспанії був запроваджений Трибунал священної канцелярії — власний релігійний суд, відомий як Іспанська інквізиція, покликана забезпечити канонічність віри новонавернених, особливо євреїв та мусульман, змушених прийняти католицтво з перемогою Реконкісти, яких стало особливо багато після прийняття в 1492 році Альгамбрського едикту, що наказував євреям Іспанії у тримісячний термін або хреститися або залишити межі країни. Іспанська інквізиція послужила зразком для італійських та французьких інквізиторів, з часом проникла в Нідерланди (1522), де стала однією з причин Нідерландської революції, та Португалію (1536), звідки поширилася на її колонії в Ост-Індії.
Питання про кількість жертв інквізиції залишається відкритим. Церковний суд не виносив і не виконував вироків, а лише розслідував прихильність підозрюваного до єресі, ступінь його переконаності в ній, після чого він міг бути виправданий або передаваний цивільному суду, який і визначав покарання. Якщо єретик розкаювався і зрікався своїх поглядів, то ступінь покарання могла бути різною — від публічного каяття до ув’язнення. Лише переконані у своїх поглядах відступники (з точки зору католицької церкви) піддавалися аутодафе і спаленню на вогнищі. Згідно деяких архівів за 140 років активної діяльності Іспанської інквізиції, яка вважається найжорстокішою, вона розглянула справи 49 — 87 тисяч осіб, 930-1300 з яких було страчено; по всій же Європі інквізицією було страчено від 3 000 до 5 000 осіб. Найвідомішими жертвами інквізиції є Орден тамплієрів, Жанна Д'Арк, Жиль де Ре «Синя Борода», Джордано Бруно, Галілео Галілей.
Іспанська інквізиція остаточно припинила свою діяльність лише 15 липня 1834 року, а останнє аутодафе було проведене у Валенсії вісім років перед тим. Трохи раніше інквізиція була ліквідована в Португалії, Франції і революціями в Латинській Америці. У німецькомовних країнах вона не знайшла особливого поширення і фактично припинила свою діяльність ще в часи Реформації, натомість тут, як і в інших протестантських державах, набуло поширення полювання на відьом і чаклунів.
Ще в 1542 році Папська інквізиція була трансформована в Конгрегацію Римської і Вселенської Інквізиції, якій були підпорядковані всі місцеві інквізиції, з правом діяти по всьому світу. З часом вона перетворилася на вищу богословську інстанцію з питань віри і канонічних дій, рішення якої були обов'язкові для всієї католицької церкви; з 1908 року спочатку як Конгрегація Священної Канцелярії, а згодом — Конгрегація Доктрини Віри, вона діє й по сьогодні.
Володимир Лук'янюк © спеціально для «Цей день в історії», 06 квітня 2015. Текст статті поширюється за ліцензією «Creative Commons Із зазначенням авторства 3.0 Неадаптована» і з обов'язковим активним гіперпосиланням на дану вебсторінку.

Сподобалась стаття? Підтримайте чашкою кави.

Коментарі

Дивіться також

«цей день в історії»
ПОДКАСТИ
Релігія
Людина і суспільство
Європа
Середньовіччя
#ЦейДень
Події, факти, персоналії
keyboard_arrow_left21 листопада
23 листопадаkeyboard_arrow_right
© 2001-19
info_outline
format_color_fill

arrow_upward