Після смерті пророка Мухаммеда в 632 році мусульманську державу в Аравії очолили чотири його найближчих сподвижника (халіфа), які зуміли підкорити весь Аравійський півострів, а також Сирію, Єгипет, Лівію, Месопотамію, Вавилонію та західну частину Ірану. Під час правління третього халіфа Усмана ібн Аффана завоювання продовжилися, але в країні намітився розкол — проводячи політику централізації, Усман спирався на відданих членів свого клану, які стали зловживати владою, присвоюючи більшу частину трофеїв у завойовницьких походах, що суперечило існуючій мусульманській традиції і викликало невдоволення у військової знаті Іраку та Сирії. В 655 році Усман був убитий єгипетськими повстанцями, що стало причиною громадянської війни, яка привела до розколу мусульман на хариджитів, сунітів та шиїтів.
![](/images/e1x1.gif)
Наступний халіф Алі ібн Абу Таліб не був визнаний більшістю інших претендентів на це звання і проти нього почалось збройне повстання, яке підтримала вдова Пророка Аіша та її брат, організатор вбивства попередньогj халіфа Усмана. Невдоволення Абу Талібом висловив і Муавія ібн Абу Суфьян, намісник в Сирії та Палестині, один із воєнначальників пророка Мухаммеда. Після ряду міжусобних битв країну охопили повстання — проти Таліба виступили невдоволені його правлінням, частина його війська (хариджити), підкорені народи окраїн і намісники віддалених провінцій.
Скориставшись моментом, в липні 659 року в Єрусалимі Муавія оголосив себе халіфом. Намагаючись припинити громадянську війну, хариджити вбили Абу Таліба і його син Хасан, внук Пророка, який став новим халіфом в 661 році, не зумівши консолідувати державу, був змушений визнати Муавію халіфом під гарантії особистої недоторканості і повернення влади Хасану по смерті Муавії.
Проте, незадовго до своєї смерті Муавія призначив спадкоємцем свого сина Язида, перетворивши Арабський халіфат у спадкоємну монархію. За правління Муавії I, столиця країни була перенесена в Дамаск, були завойовані Мала Азія, Північна Африка, Піренейський півострів, Бухара, Самарканд та Сінд (Пакистан). Для централізації держави була створені уряд (диван), поштова служба, центральна скарбниця і державний архів. Дискримінація неарабського населення Халіфату приводила до численних повстань і в 750 році владу в країні захопила персидська династія Аббасидів, яка правили Арабським халіфатом наступні п'ять століть.
Коментарі
Дивіться також
• Битва біля ріки Ярмук, 636
• Арабська колонізація Іспанії, 711
• Битва при Пуатьє, 732
• Кордовський емірат, 756
• Битва на ріці Великий Заб, 750
• Саладін — султан Єгипту, 1171
• Мамлюкський султанат, 1250
• Ліквідація ісламського халіфату, 1924