Цей день в історії
сьогодні
Заголовки
arrow_right
Хронологія
Теми
Регіони
всі статтінові статтіпопулярні статтівипадкова стаття
Правила життя
Подкасти
ЗНО
Ще
arrow_right
Моя історія
Підтримати
search
Цей день в історії
reorder
Нова стаття
Скіфський похід Дарія Гістаспа
Десь навесні 513 року до н. е. перський цар Дарій І з великою армією і флотом розпочав похід на підкорення причорноморських і приазовських степів. Завдяки своїй мобільності і тактиці «випаленої землі» скіфи зуміли уникнути боєзіткнень, і під осінь перській армії довелось повертатись, так і не приєднавши Скіфію до своїх володінь.
На обкладинці: Дарій Великий у грі «Assassin's Creed: Odyssey», 2018 рік © Ubisoft
12051
Війни
Дмитро Копилов
Після приходу до влади 28-річний Дарій, син Гістаспа, четвертий перський цар з династії Ахеменідів, придушив повсталі проти нього Елам та Вавилон і того ж 522 року до н.е. утвердився на престолі Єгипту. Через шість років він здійснив успішний похід на Схід, приєднавши долину Інду, після чого рушив на Захід, де йому підкорились острови Самос і Хіос в Егейському морі.
У пошуках союзників для завоювання Еллади Дарій спробував заручитись підтримкою скіфських племен, однак його пропозиція одружити свого сина Савлія з донькою царя Іданфірса була грубо відхилена. Це, як повідомляє Геродот у своїй «Історії», викликало бажання «покарати скіфів за спустошення Мідії» сотню років перед тим, і Дарій надіслав проти них невеликий загін на чолі із Аріарамном, сатрапом Кападокії. З походу морем через Понт Евксинський перси повернулись із великою кількістю рабів і полонених з числа скіфської знаті, серед яких був і брат царя Марсагет.
Швидкий успіх розвіяв останні сумніви Дарія у доцільності походу далеко на північ, де «текли повноводні ріки» і «за давніми переказами були незліченні скарби». За його наказом по всій країні було зібране величезне військо, яке навесні, імовірно, 513 року до н. е. під командою полководця Мегабаза рушило із Суз «царською дорогою» до Сард у Лідії і далі до Халкедону, де під керівництвом грецького інженера Мандрокла з Самоса вже був готовий 750-метровий понтонний міст через Босфор. Він настільки вразив Дарія, що поблизу моста були поставлені два стовпи з білого мармуру, на одному з яких перською, на іншому грецькою, були зазначені всі підвладні персам племена і народи, які взяли участь в переході через протоку, що відділяла Азію і Європу.
По той бік Босфору перського царя вітали представники грецьких полісів, що прибули за його наказом. Серед них Мільтіад, тиран Херсонесу Фракійського (майбутній герой Марафонської битви), Гістіей мілетський, Лаодамант фокейський, Еак самоський (син Сілосона-молодшого), Коес лесбоський і Страттіс хіоський. Еолійськими кораблями командував Арістагор кімський. Тирани міст з берегів Гелеспонта (Дарданелл) і Пропонтиди (Мармурового моря), — Абідоса, Візантія, Лампсака, Кізіка та інших — теж привели свої кораблі.
Перські воїни з гвардії «Безсмертних» царя Дарія Великого з його палацу в Сузах, бл. 510 року до н. е. © Лувр, Франція
Перські воїни з гвардії «Безсмертних» царя Дарія Великого з його палацу в Сузах, бл. 510 року до н. е. © Лувр, Франція
Греки морем дістались гирла Істра (Дунаю), через який у місці, що «два дні вище по течії», де «ріка не ділиться на рукави», збудували ще один міст. Дарій прибув до нього «землями, де росте трава вище людини», зводячи на своєму шляху кам'яні пагорби на відзнаку підкорення одрісів, скірміадів, ніпсеїв і гетів — «найсміливих і найчесніших з фракійців», єдиних, хто зважився на опір незліченому перському війську. Імовірно Дарій мав намір дістатись Кавказьких воріт (Дербентського проходу), через який скіфи століття перед тим вторглися в Мідію і Лідію, бо наказав зруйнувати міст, але за порадою Коеса лесбоського зберіг для себе шлях до відступу з «країни де, немає міст». Залишаючи греків стерегти його, Дарій вручив їм ремінь з шістдесятьма вузлами: «Розв'язуйте кожен день по одному вузлу; якщо мине число днів, позначених ними, і я не повернуся, пливіть назад».
Десь у червні перське військо вступило у скіфський степ.
На третій день походу вдалині почали з'являтись перші вершники, наздогнати яких персам не вдавалось — на військовій раді скіфів і союзних їм савроматів, гелонів і будинів було вирішено не вступати з Дарієм у відкритий бій, а відступаючи, заманити його якомога далі від переправи, час від часу атакуючи перські загони.
Чим далі на схід, тим пустельнішою ставала місцевість. Міст і доріг не було, став відчуватись брак фуражу і води — скіфи перед відступом переганяли худобу на нові пасовиська, засипали джерела і спалювали степ на шляху персів.
Карта-схема однієї з версій скіфського походу Дарія Великого
Карта-схема однієї з версій скіфського походу Дарія Великого
Ідучи вздовж узбережжя Меотидського озера (Азовського моря), у серпні Дарій дістався ріки Оар у Приазов'ї. Переслідуючи скіфів, він повернув на північ, перейшов ріку Танаіс (Сіверський Донець і нижня частина Дону) і опинився перед пустелею, за якою кочували тиссагети. Дарій наказав звести вісім укріплених пунктів на відстані «півдня шляху» один від одного, а сам рушив далі на північ. Спаливши у землях гелонів їх «дерев'яне місто», Дарій наказав полишити недобудовані форти і повертатись назад.
Скіфи і далі тримались на відстані одноденного переходу, заманюючи персів значно північніше навмисно залишеними поблизу невеликими стадами худоби. На правобережжі Борисфена почали з'являтись вже великі скіфські загони, але вони і далі уникали бою.
Як стверджує Геродот, Дарій остаточно вирішив відступити коли від скіфського царя Іданфірса прибув вістовий з незвичним посланням. Вручені ним миша, жаба, птах і п'ять стріл, як пояснив один із радників царя, натякали: «Якщо ви, перси, не полетите в небо, як птахи, не зариєтеся глибоко в землю, як миші, або не стрибнете в болото, як жаби, то ви будете вбиті цими стрілами і не повернетеся додому».
Неподалік перського табору почалось шикування скіфських військ, проте битви не сталось і на цей раз: зваживши на ситуацію, Дарій з настанням темноти з добірною частиною війська залишив табір і форсованим маршем рушив до Істру.
«З настанням дня залишені, зрозумівши, що вони зраджені Дарієм, простягаючи до скіфів руки, розповіли про те, що трапилося. Коли ж скіфи це почули, то, поспішно зібравшись разом, — це були і дві частини війська скіфів і та частина, яка діяла разом з савроматами, а також були і гелони — кинулися за персами прямо до Істру. Оскільки перське військо було в більшості своїй пішим, і шлях йому не був відомий, тому що не було прокладених доріг, скіфське ж військо було кінним, і йому були відомі найкоротші шляхи, і скіфи, прибувши до місця, набагато випередили персів. Дізнавшись, що перси ще не прибули, вони сказали іонійцями, які перебували на кораблях: «Мужі іонійці, призначене вам число днів минуло, і, залишаючись довше, ви робите неправильно. Але оскільки раніше ви залишалися зі страху, то тепер, зруйнувавши переправу, негайно йдіть, радіючи з того, що ви вільні, і відчуваючи вдячність до богів і скіфів. А того, хто колись був вашим повелителем, ми приведемо в такий стан, що він ні на кого вже не піде війною»» - Геродот. «Історії в дев'яти книгах. Книга IV. Мельпомена»
Дарію пощастило: відведені на похід 60 днів вже давно минули, але за наполяганням Гістіея, тирана Мілета, греки не зруйнували міст і, дочекавшись на повернення свого володаря, допомогли йому з військом переправитись через Істр і дістатись Херсонесу Фракійського, а звідти — Малої Азії.
Залишений у Гелеспонті сатрапом царський полководець Мегабаз у наступні два роки остаточно підкорив багаті лісами, золотом та сріблом Фракію та Пеонію і змусив македонського царя Амінта визнати зверхність Ахеменідів. Він з ревністю поставився до винагородженого за вірну службу великими володіннями у Фракії Гістіея, і за його намовлянням той був викликаний до Суз, щоб бути постійним «царським співтрапезником і радником».
Посаджений у Мілеті тираном зять Гістіея і його двоюрідний брат Аристагор у 499 році до н. е. очолив перський похід на завоювання острова Наксос, після провалу якого підняв повстання проти Ахеменідів. Воно поширилось на всю малоазійську Іонію і привело до півстолітньої Греко-перської війни.
Дмитро Копилов © спеціально для «Цей день в історії», 17 листопада 2019. Текст статті поширюється за ліцензією «Creative Commons Із зазначенням авторства 3.0 Неадаптована» і з обов'язковим активним гіперпосиланням на дану вебсторінку.

Сподобалась стаття? Підтримайте чашкою кави.

Коментарі

#ЦейДень
Події, факти, персоналії
keyboard_arrow_left6 грудня
8 грудняkeyboard_arrow_right
© 2001-19
info_outline
format_color_fill

arrow_upward