Популярна стаття
Демократичні реформи Перикла
на чолі Афін
У 461 році до н. е. Перикл очолив демократичну партію і продовжив реформи свого попередника на шляху обмеження влади родової аристократії. Позиціонуючи себе людиною, для якої державні інтереси понад усе, він набув беззаперечного авторитету як лідер Афін, які за 22 роки його правління стали найвпливовішим містом Давньої Греції.На обкладинці: Мармуровий бюст Перикла у карфагенському шоломі. Римська копія з грецького оригіналу, музей Ватикану
73108
Читати 4 хв.
Читати пізніше
До обраного
reply

Після повалення тиранії Пісістрата архонт Клісфен близько 508 року до н. е. здійснив ряд демократичних реформ, зменшивши вплив родової знаті і, як стверджує Арістотель, запровадив процедуру остракізму — народне голосування за тимчасове вигнання небезпечних для демократії громадян. У 480 році до н. е. перед загрозою перської навали з вигнання до Афін достроково повернувся заможний політик Ксантип, який став одним з лідерів опозиції до стратега Фемістокла, героя битви при Фермопілах і вождя т. зв. морської партії, що відображала інтереси торгово-ремісничих шарів і бідноти.

Після смерті (чи загибелі) Ксантипа близько 472 року до н. е. політичним лідером роду Алкмеонідів став його син Перикл, якому на той час було десь 22 роки. Незважаючи на своє аристократичне походження, він позиціонував себе як прихильник демократії і виступив в опозиції до нового архонта Кімона, який наступного року домігся вигнання з Афін Фемістокла.

У 463 році до н.е. Перикл вперше був обраний стратегом і підтримав лідера демократичної партії Ефіальта у його намірі розірвати союз зі Спартою — після невдалої спроби звинуватити Кімона у хабарництві, у 462 році до н. е. той був підданий остракізму за приниження Афін, коли його 4-тисячна армія не змогла здолати повсталиих у Спарті ілотів у битві на горі Іфон, після чого була вигнана спартанцями зі своєї території.

За відсутності лідера консерваторів народні збори Афін підтримали реформу ареопага, основи політичної влади аристократії, — після судового процесу над корумпованими ареопагітами Ефіальт домігся обмеження функцій ради старійшин та колишніх архонтів, більшість з яких (крім відання кримінальними справами) перейшли до Ради п'ятисот, яка щорічно обиралась всенародним жеребкуванням, народних зборів та народного суду присяжних.

Це знаменувало початок домінування в Афінах демократичної партії, яку після так і не розкритого вбивства Ефіальта в 461 році до н. е. очолив 33-річний Перикл. Як прихильник залучення до політики якомога ширших верств суспільства, він почав з популістських заходів, як то надання права міській бідності безкоштовно відвідувати театральні постановки, а у 458 році до н. е. домігся ліквідації майнового цензу для обрання архонтом і надання високих зарплат для присяжних судів.

Скульптор і архітектор Фідій, якому Перикл доручив масштабну реконструкцію Афін, був звинувачений у крадіжці золота при виготовлені статуї Афіни та в образі богині, коли на її щиті він зобразив себе і Перикла. Незважаючи на особисту дружбу з Периклом, Фідій був кинутий до в'язниці, де й помер близько 430 року до н. е.

Позиціонуючи себе людиною, для якої державні інтереси понад усе, і виразником волі усього полісу, Перикл відсторонився від свого впливового роду, будь-яких дружніх зустрічей. У політиці йому протистояв зять Кімона Фукідід, який звинувачував Перикла у популізмі і марнотратстві громадських грошей на будівельні програми — після укладання мирного договору з Персією, що завершив їх півстолітній конфлікт, з 447 року до н. е. в Афінах почалось масштабне відновлення храмів, реконструйовувався Акрополь, де були зведені величний парадний вхід Пропілеї, монументальна статуя захисниці міста богині Афіни та храм Парфенон на її честь.

Після остракізму Фукідіда близько 443 року до н. е. Перикл п'ятнадцять років підряд обирався одним з десяти стратегів і, не маючи жодних надзвичайних повноважень, фактично очолював місто виключно завдяки своєму авторитету. Піднесення Афін, поширення їх експансії у Південну Італію, на Сицилію та прагнення домінувати у морському союзі грецьких полісів стало причиною конфліктів як з власними союзниками, так і з стратегічноми конкурентами, що в 431 році до н. е. привело до початку тривалої Пелопоннеської війни зі Спартою.

На всіх вцілілих статуях Перикл зображається у шоломі як і личить полководцю. Проте це пов'язано більше з тим, що у Перикла була невелика голова неправильної форми, за що сучасники називали його «цибульоголовим».
На другий рік бойових дій Аттику вразила смертельна епідемія (імовірно, висипний тиф), від якої померли обидва сина Перикла, його сестра, а восени 429 року до н. е. і він сам. Його смерть стала для Афін катастрофою — до влади прийшли відверті популісти і демагоги, які досить скоро відійшли від т. зв. «великої стратегії Перикла», метою якої було виснаження супротивника і уникання авантюрних військових операцій, що в решті-решт привело до нищівної поразки у війні зі Спартою, яка стала новим гегемоном у грецькому світі.


ВЕЛИКЕ РОЗСЕЛЕННЯ СЛОВ'ЯН
Друк 7
Володимир Лук'янюк спеціально для © «Цей день в історії», 24 червня 2017. Текст статті поширюється за ліцензією «Creative Commons Із зазначенням авторства 4.0 Міжнародна (CC BY 4.0)» і з обов'язковим активним гіперпосиланням на дану вебсторінку.

Стаття «Демократичні реформи Перикла на чолі Афін» торкається події, що стала визначальною в історії людства.

Коментарі

#ЦейДень

Все про 29 березня

Події, факти, персоналії