Цей день в історії
сьогодні
Заголовки
arrow_right
Хронологія
Теми
Регіони
всі статтінові статтіпопулярні статтівипадкова стаття
Правила життя
Подкасти
ЗНО
Ще
arrow_right
Моя історія
Підтримати
Цей день в історії
menu
toggle_off
Нова стаття
Боспорсько-феодосійська війна
Близько 390 року до н. е. боспорський цар Сатір розпочав завоювання багатої родючими землям міста-держави Феодосія, допомогу якій надали Херсонес і Гераклея Понтійська. Війна тривала кілька десятиліть і була успішно завершена за правління наступного царя Левкона I. На обкладинці: Давня грецька монета бл. 370 року до н. е., знайдена в Пантікапеї
6114
Читати 6 хв.
Читати пізніше
До обраного
reply

У ході Великої грецької колонізації на початку VI ст. до н.е. на території Керченського і Таманського півостровів вихідцями з Мілету було засновано десятки колоній. Для захисту своїх володінь від набігів скіфських племен у кінці VI ст. до н. е. вони уклали симмахію (військово-оборонний союз) і амфиктіонію (релігійний союз), провідну роль у якому було відведено Пантікапею (сучасна Керч), де правила колегія архонтів мілетського роду Археанактидів. У 480 році до н. е. симмахію було перетворено на спадкову монархію.

У 438 р. до н. е. дочка останнього з Археаноктидів, у якого не було прямих спадкоємців по чоловічій лінії, взяла шлюб з представником фракійського царського роду Спартоком, який згідно давньогрецькому історику Діодору Сіцілійському «отримав владу» і став першим царем з династії Спартокідів. Через п'ять років йому наслідували сини Сатір і Селевк. По смерті брата десь у 429-28 роках до н.е. Сатір І став одноосібним правителем Боспорського царства, невеличкої областї біля устя Меотійського озера (Азовського моря). Він кардинально змінив політику своїх попередників, які воліли за краще не втручатись у справи сусідніх самоврядних грецьких полісів, навіть тих, які з тих чи інших причин вийшли з-під влади . Однією з перших до Боспорського царства була приєднана Фанагорія, між 410 і 405 роками до н. е. — Кіммерік та Німфей.

Наступною ціллю Сатіра стала Феодосія. Місто, що переживало період розквіту, володіло родючими навколишніми землями, мало велику гавань, що, згідно Страбону, могла вмістити «100 кораблів», і було основним конкурентом Пантікапея на шляху до торговельної гегемонії у Понті Евксинському (Чорному морі).

Феодосія — «богом дарована» — була заснована у середині VI ст. до н.е. вихідцями з грецького міста Мілет у Малій Азії

Приводом до оголошення війни стало надання Феодосією притулку боспорським вигнанцям, які нібито готували державний переворот з метою усунення Сатіра І від влади, і десь у 390 році до н. е. боспорська армія і флот взяли Феодосію в облогу. На її заклик про допомогу відгукнулись торговельні партнери Феодосії союзні Афінам мегарські поліси Херсонес (нині Севастополь) і Гераклея Понтійська (нині Ереглі, Туреччина). Надіслані ними провізія, війська і флот дозволили відбити кілька спроб штурмів і протриматись Феодосії, доки наступного року Сатір не помер під її стінами, дізнавшись, як повідомляє Демосфен, про загибель сина Метродора, відправленого заручником до ворожої , і спустошливі рейди синдських племен боспорськими володіннями.

Мармурова плита із зображенням двох боспорських воїнів, 3-я чв. IV ст. до н. е. © Державний музей образотворчих мистецтв імені О. С. Пушкіна, Москва, РФ
Мармурова плита із зображенням двох боспорських воїнів, 3-я чв. IV ст. до н. е. © Державний музей образотворчих мистецтв імені О. С. Пушкіна, Москва, РФ

Левкон, що зайняв престол по смерті батька, був змушений замиритись з синдами, щоб зібрати достатні військові сили для нової облоги Феодосії, на допомогу якій Гераклея надіслала родоського стратега Мемнона. Той під приводом переговорів відправив до Левкона послом «Архібіада, а разом з ним олінфського Арістоніка, [який] в той час користувався найбільшою славою у еллінів», щоб по кількості людей, які збиратимуться на його виступи, «дізнатися розмір ворожих міст і кількість їх жителів». Зібравши необхідну інформацію і зумівши підкупити боспорських трієрархів (морських офіцерів), посольство повернулось до Феодосії, а її військовий флот за підтримки флотів Гераклеї і Херсонеса рушив до східного узбережжя Криму, де союзники висадили десант і розграбували міста й поселення.

Кримський і Таманський півострови у кінці II ст. до н. е. Темнорожевим відмічено Боспорське царство у V ст. до н. е., рожевим — після завоювань Левкона I
Кримський і Таманський півострови у кінці II ст. до н. е. Темнорожевим відмічено Боспорське царство у V ст. до н. е., рожевим — після завоювань Левкона I

Скрутне становище змусило Левкона на кілька років зупинити війну, за які він не лише відновив економічний стан держави, а й першим в історії Боспору налагодив у Пантікапеї карбування золотої монети. Уклавши союз зі скіфами, Левкон разом з якими рушив під стіни Феодосії, блокованої з моря боспорським флотом. На цей раз Гераклея, де через тривалу війну почався економічний спад й загострилась політична боротьба, і залежний від неї Херсонес надати допомогу Феодосії не змогли. Опинившись один на один з Боспорським царством, вона досить довго протрималась в облозі, доки у середині 350-х років не була взята штурмом.

Якщо вірити Полієну, автору праці «Стратегеми» або «Військові хитрощі», то саме Левкон першим в історії застосував загороджувальні загони — виявивши, що через невдачі його армія втрачає бойовий дух, неохоче штурмуючи фортечні мури Феодосії, він наказав скіфським лучникам стати позаду грецьких гоплітів і розстрілювати їх, якщо вони будуть діяти мляво і відступати

Місто втратило автономію, увійшовши до складу Боспорського царства, на відзнаку чого Левкон став носити титул «архонт Боспора і Феодосії».

Приєднані родючі землі і новий великий порт дали змогу Боспорському царству стати одним з головних постачальників хліба на ринок античного світу, куди у рік вивозилося більше 400 тис. медимнів (16 тис. тон) зерна, завдяки чому Левкон замирився з Афінами, з якими налагодив взаємовигідну торгівлю. Він воював до своєї смерті в 349 році до н.е. й приєднав до Боспорського царства Синдику і землі підкорених племен маітів, торетів, дандаріїв та пессів на Таманському півострові, Кубанському пониззі і Східному Приазов'ї, передавши у спадок своїм синам Спартоку II і Перісаду одну з найбільших держав Чорномор'я.

Друк
Дмитро Копилов © спеціально для «Цей день в історії», 7 жовтня 2019. Текст статті поширюється за ліцензією «Creative Commons Із зазначенням авторства 3.0 Неадаптована» і з обов'язковим активним гіперпосиланням на дану вебсторінку.

Сподобалась стаття? Підтримайте чашкою кави.

Коментарі

Правила життя Дональда Трампа
Правила життя
Правила життя Дональда Трампа
#ЦейДень
Події, факти, персоналії
keyboard_arrow_left14 грудня
16 грудняkeyboard_arrow_right
Правила життя
Правила життя Дональда Трампа
© 2001-19
info_outline
format_color_fill

arrow_upward