Як вважається, першим царем Аттики, території на півдні Балканського півстрова, що омивається Егейським морем і населеної іонійськими племенами, був Актей, чий зять Кекропс, міфічна напівлюдина-напівзмія, став правити на цих землях після вбивства Актея Аяксом. Кекропс був першим, хто став приносити жертви Зевсу як верховному божеству, навчив свій народ, розселений по створених ним 12 містах, письму і читанню, мореплаванню, ритуалам урочистого поховання і збудував храм богині війни і мудрості Афіні, яка стала покровителькою Аттики і міста Кекропія. Для здійснення правосуддя Кекроп розділив своїх підданих на стани і заснував ареопаг, вищий судовий та контролюючий орган, а його півстолітнє правління було настільки успішним, що місто, де проживав Кекроп, носило його ім'я протягом наступних п'яти поколінь.
Афіни, які з 1400 року до н. е. стало важливим центром Мікенської цивілізації, як місто-держава (або поліс) сформувалось близько 1230 року до н.е. за правління десятого царя Афін Тесея, чий батько Егей, народжений у вигнанні, завоював Аттику, котра колись належала його пращурам.
Успадкувавши місто після перемоги над критським Мінотавром, Тесей об'єднав навколо афінського Акрополя, природньої височини в межах селища, відособлені родові громади Аттики, які розділив на евпатридів (великих землевласників), геоморів (вільних землеробів) і деміургів (вільних ремісників). Місто в цей час мало площу не більше 2 км2 і його комерційним та громадським центром була агора (міська площа) на північ від Акрополя, на вершині якого був Храм Афіни, відомий сьогодні як Парфенон, — найважливіший релігійний об'єкт міста.
Згідно з Плутархом, який вважав Тесея історичною особою, той правив 30 років і в 1205 році до н. е. був вигнаний з Афін після народного голосування, яке висловило йому недовіру (обструкцію) через тиранію і загрозу демократії. Йому наслідував Менесфей, на чиє правління припав початок Троянської війни у Малій Азії, в якій афіняни виступили союзниками Спарти, і наступ племен дорійців, котрі прийшли в Аттику із західної частини Греції.
Дорійські завювання привели до занепаду Мікенської цивілізації (за назвою однойменного міста на півострові Пелопоннес), ліквідації в Аттиці царського правління, загальної деградації грецьких міст через втрату ними торговельних контактів, — періоду, відомого як «Темні століття». Вони тривали приблизно до середини IX століття до н. е., коли завдяки розвитку техніки обробки заліза і монументального будівництва, почалось економічне і культурне зростання (у цей період Гомером написані «Іліада» і «Одіссея»). На цей час Афіни вже два століття управлялись архонтами, кількома обраними урядовцями з широкими повноваженнями в судовій, військовій, адміністративній та релігійній сферах, та радою старійшин (ареопагом) і перетворились у найбільше та найбагатше місто регіону.
Їх суперництво із Спартою привело у 431 році до н. е. до Пелопоннеської війни, яка закінчилася в через чверть століття повною поразкою Афін, загальним ослабленням грецьких міст, завойованих у 338 р до н.е. Македонією.
Коментарі
Дивіться також
• Місто-держава Спарта, 1000 до н. е.
• Заснування Карфагену, 814 до н. е.
• Заснування Риму, 753 до н. е.
• Пердікка — перший правитель Македонії, 726 до н. е.
• Битва при Фермопілах, 480 до н. е.
• Перикл на чолі Афін, 461 до н. е.
• Завершення Пелопоннеської війни, 404 до н. е.