Починаючи з VI ст. до н. е. Карфаген, що переживав період розквіту, об'єднав навколо себе фінікійські колонії не лише Африки, але й сучасної Іспанії, Сицилії, а саме місто, з чисельністю населення до 700 тисяч чоловік, стало другим у світі (після Александрії). Основним джерелом доходу Карфагена була торгівля, яка на підвладних територіях була монополізована через обов'язкове використання карфагенських посередників. Це гальмувало розвиток підконтрольних територій і сприяло росту сепаратистських настроїв, які особливо посилились VI — V ст. до н. е., коли набула підйому грецька колонізація Сицилії.
У III ст. до н. е. через конфлікт за контроль над Сицилією між Карфагеном і Римом відбулись дві Пунічні війни, за підсумками яких Карфаген втратив всі свої заморські території, майже весь флот, права вести війни і мав сплатити величезну контрибуцію. Проте за наступні сімдесят років Карфаген зумів відновити свій торговий потенціал і знову став потужною державою. Римська республіка, яка на той момент підкорили Македонію, імперію Селевкідів та Єгипет, стала відчувати конкуренцію з боку Карфагену.
У 149 році до н. е., керуючись принципом «Карфаген має бути зруйнованим», висловленим сенатором Марком Порцієм Катоном-Старшим, Рим під сумнівним приводом оголосив Карфагену війну. Безуспішна облога міста тривала два роки, після чого римляни змінили консула Манія на Публія Сципіона. Той посилив облогу, засипавши морську гавань і повністю відрізавши місто від поставок продовольства. Весною 146 року до н. е. Карфаген був взятий штурмом і за тиждень міських боїв повністю захоплений римлянами.
55 тисяч вцілілих жителів міста з ще недавно півмільйонного населення були продані в рабство, а сам Карфаген за рішенням сенату був повністю зруйнований, спалений, навіки проклятий, після чого попелище було зоране і посипане сіллю. Через сто років на цьому місці римлянами була заснована «карфагенська колонія Юлія» (на честь Юлія Цезаря), для будівництва якої було зруйновано пагорб Бірса, на якому колись знаходився Карфаген. Досить швидко відновлене місто стало третім містом Середземномор'я (після Александрії та Риму), в якому проживало до 300 тисяч чоловік.
Але із занепадом Римської імперії, у 439 році Карфаген був захопленний вандалами і майже на сто років став столицею Королівства вандалів та аланів. Після його завоювання в 534 році візантійським імператором Юстиніаном I Карфаген став центром екзархату Візантійської імперії. Востаннє Карфаген був завойований під час арабської експансії VII століття — мусульмани захопили його в 698 році, а каміння зруйнованого Карфагену було стало основою для будівництва міста Туніс, передмістям якого і є сьогодні.
ВЕЛИКЕ РОЗСЕЛЕННЯ СЛОВ'ЯН
Коментарі
Дивіться також
• Заснування Риму, 753 до н. е.
• Закінчення Першої Пунічної війни, 241 до н. е.
• Друга Пунічна війна, 219 до н. е.
• Падіння Західної Римської імперії, 476
• Падіння Константинополя, 1204