Цей день в історії
сьогодні
Заголовки
arrow_right
Хронологія
Теми
Регіони
нові статтіпопулярні статтівсі статті
Правила життя
Подкасти
ЗНО
Ще
arrow_right
Моя історія
Підтримати
search
Цей день в історії
menu
Місто-держава Спарта
Близько 1000 року до н. е. почалось формування міста-держави Спарта, відомого у давнину як Лакедемон, яке завдяки унікальній соціальній і політичній системі через чотири століття стало домінуючою військовою силою Стародавньої Греції. На піку своєї могутності у 371 році до н.е. Спарта зазнала поразки від Фів, з чого почався її поступовий занепад, й за два століття вона втратила політичну незалежність, ставши провінційним містом Римської республіки.
11987
Політика
Володимир Лук'янюк
Дорійські завювання близько 1200 року до н. е. привели до занепаду Мікенської цивілізації (за назвою однойменного міста на півострові Пелопоннес), ліквідації в Аттиці царського правління, загальної деградації грецьких міст через втрату ними торговельних контактів, ремісничих навичок і писемності. Період, відомий як «Темні століття», тривав приблизно до середини IX століття до н. е., коли завдяки розвитку техніки обробки заліза та будівництва, почалось економічне та культурне зростання і відродження регіону. Згідно міфології, десь через півстоліття після Троянської війни на південному сході Пелопоннесу виникла дорійська держава Лаконія на чолі з царем Лакедемоном, сином Зевса та німфи Тайгети, який одружився зі своєю небогою Спартою, онукою (чи правнукою) Лелега, що царював в Мегарі, місті за 40 кілометрів від Афін.
Археологічні ознаки поселення, названого Лакедемоном іменем дружини, датуються десь 1000 роком до н. е. (хоча є підстави вважати його існування й у додорійський період). Завдяки розташуванню в центрі родючої рівнини воно розвивалось успішніше за інші міста, пережило століття анархії і безвладдя перш, ніж з появою легендарного Лікурга не був сформований усний кодекс законів, відомий як «Велика Ретра». Завдяки реформам Лікурга «найгірш керовані люди в Греції», як називає їх Геродот, зуміли стати організованою спільнотою й відбулось формування олігархічної республіки, унікальної за своїм політичним устроєм.
Спарта була діархією і очолювалась одночасно двома архагетами, спадковими царями з родів Агідів і Єврипонтидів, започаткованих двома братами-близнюками, нащадками легендарного Геракла. Обидва царі, що мали рівні повноваження і могли діяти незалежно один від одного, були первосвящениками і займались найважливішими державними справами — спадщиною, усиновленням і дорогами. Вони також входили до спеціальної ради, герусії, де разом із обраними пожиттєво 28-а старійшинами з числа знатних громадян займались питаннями зовнішньої політики й кримінальними справами державного рівня, які часом виносились на голосування зборів громадян Спарти.
Цивільними, адміністративними і судовими справами загального рівня займалась колегія з п'яти ефорів, адміністраторів, обраних на рік зборами громадян. З часом до їх компетенції перейшло надзвичайно широке коло питань, включаючи скликання герусії, введення податків, контроль над діяльністю царів, зовнішня політика і оголошення воєн, а також головування на апеллах, щомісячних зборах гомеїв (громадян). Громадянська зрілість у Спарті наставала у 30 років й лише для тих мешканців держави (за рідкісними виключеннями), хто походив від інших гомеїв і пройшов агоге, десятилітній курс державного військово-фізичного виховання, після чого єдиним обов'язком громадян була військова служба. Більшу ж частину спартанського суспільства становили особисто вільні торговці й ремісники періеки та державні кріпаки-землероби ілоти, діяльність яких формувала економічну основу Спарти.
Близько 500 року до н.е. у Спарті проживало приблизно 20-35 тисяч громадян і зо 40-50 тисяч ілотів та періеків
Експансія Спарти почалась з підкорення у середині VIII століття до н. е. усієї Лаконії і Мессенії, жителі яких були перетворені на ілотів. Через два століття спартанці почали війну з містом Тегея в Аркадії, яка склалась для них вкрай невдало. Поразка в 550 році до н. е. змусила їх відмовитись від підкорення територій і почати формування політичного альянсу, відомого як Пелопоннеський союз. Наприкінці VI століття до н. е. Спарта вперше здійснила експедицію за межі Корінфського перешийка і в 510 році до н. е. повалила афінського тирана Гіппія, проте закріпитись у Аттиці не зуміла.
Експансія Спарти у VIII-V ст. до н.е.
Експансія Спарти у VIII-V ст. до н.е.
Після перемоги у 494 році до н. е. у битві під Сепеєю над військом міста Аргос союзниками Спарти стали міста Трезен, Тиринф, Епідавр, Ерміона, Сікіон і Фліунт, а згодом і поліси з-поза меж Пелопоннесу — Корінф, Лефкас, Мегара і Фіви та ряд дрібніших з регіонів Доріда і Фокіда. Конфронтація з Афінами не завадила Спарті разом з ними та Еретрією стати на чолі грецького союзу міст-держав у війні проти Персії. Легендарна битва при Фермопілах і перемога в 479 році до н. е. при Платеях, що поклала кінець Герко-перській війні, сприяли ще більшому піднесенню Спарти, яка на піку своєї могутності стала морською державою і гегемоном на всій території Греції після перемоги у 404 році до н. е. над Афінами у Пелопоннеській війні.
Через специфіку суспільного устрою в 244 році до н. е. було лише 700 родин громадян Спарти й у руках не більше сотні з них була сконцентрована основна частина земельної власності. Спроби царя Агіса IV реформувати законодавство для касації боргів, переділу землі і збільшення кількості гомеїв за рахунох надання громадянства частині періеків не знайшли підтримки і, звинувачений у прагненні до тиранії, рішенням ефорів він був страчений
Однак жостка політика Спарти щодо грецьких полісів невдовзі привела до війни з Фівами, на боці яких виступили Афіни, Корінф та Аргос, а згодом — і Персія, що прагнула зупинити спартанську експансію в Малій Азії. Зазнавши поразки у Коринфській війні, Спарта почала поступово занепадати і в 338 році до н. е. була змушена визнати зверхність Македонії царя Філіпа II, але так і залишилась непідкореною ні ним, ні його сином Олександром Великим.
У роки Пунічних воєн та перших двох Македонських Спарта була союзником Римської республіки. Проте непослідовна й агресивна політика її правителів зрештою привели до конфлікту з колишнім союзником й Ахейським альянсом грецьких держав, і в результаті Лаконської війни 195-192 років до н. е. загинув її останній цар Набіс, а сама Спарта, володіння котрої на той час обмежувались власне містом, припинила існування як держава і була підпорядкована місту Мегалополіс. Вона не відіграла вагомої ролі у роки Ахейської війни і після поразки союзу грецьких міст стала самоврядним полісом на території римської провінції.
Володимир Лук'янюк © спеціально для «Цей день в історії», 12 серпня 2018. Текст статті поширюється за ліцензією «Creative Commons Із зазначенням авторства 3.0 Неадаптована» і з обов'язковим активним гіперпосиланням на дану вебсторінку. Сподобалась стаття? Підтримайте чашкою кави.

Коментарі

Дивіться також

Політика
Європа
Античні часи
#ЦейДень
Події, факти, персоналії
keyboard_arrow_left20 серпня
22 серпняkeyboard_arrow_right
© 2001-19
info_outline
format_color_fill

arrow_upward