Цей день в історії
сьогодні
Заголовки
arrow_right
Хронологія
Рубрики
Регіони
всі статтінові статтіпопулярні статтівипадкова стаття
Правила життя
Подкасти
ЗНО
Ще
arrow_right
Моя історія
Підтримати
Цей день в історії
menu
toggle_off
Місто-держава Спарта
Близько 1000 року до н. е. почалось формування міста-держави Спарта, відомого у давнину як Лакедемон, яке завдяки унікальній соціальній і політичній системі через чотири століття стало домінуючою військовою силою Стародавньої Греції. На піку своєї могутності у 371 році до н.е. Спарта зазнала поразки від Фів, з чого почався її поступовий занепад, й за два століття вона втратила політичну незалежність, ставши провінційним містом Римської республіки.
13034
Читати 7 хв.
Читати пізніше
До обраного
reply

Дорійські завювання близько 1200 року до н. е. привели до занепаду Мікенської цивілізації (за назвою однойменного міста на півострові Пелопоннес), ліквідації в Аттиці царського правління, загальної деградації грецьких міст через втрату ними торговельних контактів, ремісничих навичок і писемності. Період, відомий як «Темні століття», тривав приблизно до середини IX століття до н. е., коли завдяки розвитку техніки обробки заліза та будівництва, почалось економічне та культурне зростання і відродження регіону. Згідно міфології, десь через півстоліття після Троянської війни на південному сході Пелопоннесу виникла дорійська держава Лаконія на чолі з царем Лакедемоном, сином Зевса та німфи Тайгети, який одружився зі своєю небогою Спартою, онукою (чи правнукою) Лелега, що царював в Мегарі, місті за 40 кілометрів від Афін.

Археологічні ознаки поселення, названого Лакедемоном іменем дружини, датуються десь 1000 роком до н. е. (хоча є підстави вважати його існування й у додорійський період). Завдяки розташуванню в центрі родючої рівнини воно розвивалось успішніше за інші міста, пережило століття анархії і безвладдя перш, ніж з появою легендарного Лікурга не був сформований усний кодекс законів, відомий як «Велика Ретра». Завдяки реформам Лікурга «найгірш керовані люди в Греції», як називає їх Геродот, зуміли стати організованою спільнотою й відбулось формування олігархічної республіки, унікальної за своїм політичним устроєм.

Спарта була діархією і очолювалась одночасно двома архагетами, спадковими царями з родів Агідів і Єврипонтидів, започаткованих двома братами-близнюками, нащадками легендарного Геракла. Обидва царі, що мали рівні повноваження і могли діяти незалежно один від одного, були первосвящениками і займались найважливішими державними справами — спадщиною, усиновленням і дорогами. Вони також входили до спеціальної ради, герусії, де разом із обраними пожиттєво 28-а старійшинами з числа знатних громадян займались питаннями зовнішньої політики й кримінальними справами державного рівня, які часом виносились на голосування зборів громадян Спарти.

Цивільними, адміністративними і судовими справами загального рівня займалась колегія з п'яти ефорів, адміністраторів, обраних на рік зборами громадян. З часом до їх компетенції перейшло надзвичайно широке коло питань, включаючи скликання герусії, введення податків, контроль над діяльністю царів, зовнішня політика і оголошення воєн, а також головування на апеллах, щомісячних зборах гомеїв (громадян). Громадянська зрілість у Спарті наставала у 30 років й лише для тих мешканців держави (за рідкісними виключеннями), хто походив від інших гомеїв і пройшов агоге, десятилітній курс державного військово-фізичного виховання, після чого єдиним обов'язком громадян була військова служба. Більшу ж частину спартанського суспільства становили особисто вільні торговці й ремісники періеки та державні кріпаки-землероби ілоти, діяльність яких формувала економічну основу Спарти.

Близько 500 року до н.е. у Спарті проживало приблизно 20-35 тисяч громадян і зо 40-50 тисяч ілотів та періеків

Експансія Спарти почалась з підкорення у середині VIII століття до н. е. усієї Лаконії і Мессенії, жителі яких були перетворені на ілотів. Через два століття спартанці почали війну з містом Тегея в Аркадії, яка склалась для них вкрай невдало. Поразка в 550 році до н. е. змусила їх відмовитись від підкорення територій і почати формування політичного альянсу, відомого як Пелопоннеський союз. Наприкінці VI століття до н. е. Спарта вперше здійснила експедицію за межі Корінфського перешийка і в 510 році до н. е. повалила афінського тирана Гіппія, проте закріпитись у Аттиці не зуміла.

Після перемоги у 494 році до н. е. у битві під Сепеєю над військом міста Аргос союзниками Спарти стали міста Трезен, Тиринф, Епідавр, Ерміона, Сікіон і Фліунт, а згодом і поліси з-поза меж Пелопоннесу — Корінф, Лефкас, Мегара і Фіви та ряд дрібніших з регіонів Доріда і Фокіда. Конфронтація з Афінами не завадила Спарті разом з ними та Еретрією стати на чолі грецького союзу міст-держав у війні проти Персії. Легендарна битва при Фермопілах і перемога в 479 році до н. е. при Платеях, що поклала кінець Герко-перській війні, сприяли ще більшому піднесенню Спарти, яка на піку своєї могутності стала морською державою і гегемоном на всій території Греції після перемоги у 404 році до н. е. над Афінами у Пелопоннеській війні.

Через специфіку суспільного устрою в 244 році до н. е. було лише 700 родин громадян Спарти й у руках не більше сотні з них була сконцентрована основна частина земельної власності. Спроби царя Агіса IV реформувати законодавство для касації боргів, переділу землі і збільшення кількості гомеїв за рахунох надання громадянства частині періеків не знайшли підтримки і, звинувачений у прагненні до тиранії, рішенням ефорів він був страчений

Однак жостка політика Спарти щодо грецьких полісів невдовзі привела до війни з Фівами, на боці яких виступили Афіни, Корінф та Аргос, а згодом — і Персія, що прагнула зупинити спартанську експансію в Малій Азії. Зазнавши поразки у Коринфській війні, Спарта почала поступово занепадати і в 338 році до н. е. була змушена визнати зверхність Македонії царя Філіпа II, але так і залишилась непідкореною ні ним, ні його сином Олександром Великим.

У роки Пунічних воєн та перших двох Македонських Спарта була союзником Римської республіки. Проте непослідовна й агресивна політика її правителів зрештою привели до конфлікту з колишнім союзником й Ахейським альянсом грецьких держав, і в результаті Лаконської війни 195-192 років до н. е. загинув її останній цар Набіс, а сама Спарта, володіння котрої на той час обмежувались власне містом, припинила існування як держава і була підпорядкована місту Мегалополіс. Вона не відіграла вагомої ролі у роки Ахейської війни і після поразки союзу грецьких міст стала самоврядним полісом на території римської провінції.

Друк 2
Володимир Лук'янюк спеціально для © «Цей день в історії», 12 серпня 2018. Текст статті поширюється за ліцензією «Creative Commons Із зазначенням авторства 4.0 Міжнародна (CC BY 4.0)» і з обов'язковим активним гіперпосиланням на дану вебсторінку.

Сподобалась стаття? Підтримайте чашкою кави.

Коментарі

#ЦейДень
Події, факти, персоналії