Принципал: 1. заст. Начальник, господар, глава. 2. Головний регістр в органі.

Принципат: імператорська влада в римській державі (1 ст. до н. е.- 2 ст. н. е.) форма державного правління, за якої влада фактично зосереджувалася в руках однієї особи, але формально ще зберігалася видимість республіканських установ, а імператор, будучи фактично єдинодержавним правителем, вважався тільки принцепсом.

Принциповий: 1. Пов'язаний з основним принципом. 2. Послідовний, той, хто суворо додержується принципів.

Принциповість: моральна якість людини, що дістає вираз у послідовному додержанні й обстоюванні певних принципів, переконань.

Алеаторика: формалістичний напрям у сучасній музиці, який проголошує головним у творчості й виконавстві принцип випадковості, коли музична композиція будується на основі розбризкування чорнила на нотному папері, кидання гральних костей, ходів шахової гри, перетасовування перед виконанням твору карток, на яких записано кілька тактів музики.

Аморалізм: етичний принцип, що виправдовує егоїзм, індивідуалізм; негативне ставлення, заперечення, до загальнолюдських моральних цінностей.

Анархізм: 1. Політичне вчення, яке, не визнаючи будь-якої державної влади, вважає абстрактний принцип "особистої волі" за основу ідеального суспільства (Прудон, Бакунін, Кропоткін, Махно та ін.). А. поділяється на кілька течій: анархо-комуністична, індивідуалістична, християнська, моральна, анархо-синдикалізм. 2. перен. Невизнання авторитету, порядку, дисципліни, свавілля.

Антимарксистський: спрямований проти марксизму; той, що суперечить принципам марксизму.

Апартеїд: принцип расової сегрегації. В Південно-Африканській Республіці був покладений в основу політики найжорстокішої расової дискримінації щодо африканських народів банту та інших етнічних груп неєвропейського та мішаного походження.

Арніс: філіппінське бойове мистецтво; використовуються єдині принципи рухів та пересувань при поєдинку як зі зброєю, так і в рукопашну.

Архе: у досократівській давньогрецькій філософії першооснова, першопричина усього сущого, принцип.

Археографія: спеціальна історична дисципліна, що вивчає архівні документальні інформаційні ресурси та писемні пам'ятки для залучення їх до наукового та культурологічного обігу і виробленням наукових принципів їх видання. Польова А. – пошук та вивчення документальних пам’яток, Камеральна А. – науковий опис документальних пам’яток в лабораторних умовах, Едиційна А. – підготовка та видання документальних збірників, окремих пам’яток писемності відповідно до сучасних вимог щодо публікації історичних джерел.

Бахаїзм: всесвітня релігія, заснована в Персії в 19-му столітті на принципах єдності бога, єдності релігії та єдності людства.

Біосоціологія: міждисциплінарна наука, яка пояснює розвиток і проблеми людського суспільства з точки зору принципів біології, зокрема теорії еволюції. Виникла у другій половині 20 століття завдяки працям професора Гарвардського університету Едварда Осборна Вілсона. Соціобіологічна теорія людини базується на теорії генно-культурної еволюції: суспільства гинуть, виживають і відбувається природний відбір на на трьох рівнях — індивідуальний, статевий, груповий.

Верифікація: перевірка істинності, встановлення достовірності. Принцип В. — висунутий неопозитивістами принцип, за яким висловлювання вважається осмисленим лише тоді, коли його істинність або хибність підтверджують дані відчуттів.

Гармонія: 1. Струнка узгодженість частин єдиного цілого. 2. Музичний клавішний інструмент. 3. Засоби музичної виразності, що грунтуються на поєднанні тонів у співзвуччя й послідовності співзвуч в умовах ладу й тональності. 4. Розділ теорії музики, в якому викладені принципи побудови та співвідношення акордів у процесі музичної творчості. 5. Співмірність окремих частин будови (в цілому і між собою) або архітектурного комплексу. 6. Уподібнення голосних, характерне для тюркських, монгольських, фінно-угорських та інших мов, переважно аглютинативних.

Генералізація: 1. Узагальнення, логічний перехід від окремого до загального, підпорядкування окремих явищ загальному принципові. 2. Поширення збудження по центральній нервовій системі тварин і людини. 3. Г. картографічна — процеси відбору й узагальнення географічних об'єктів (населених пунктів, річок тощо) для складання географічних карт.

Гетерономія: у філософській системі кантіанства термін для позначення етичних теорій, які формулюють свої принципи, виходячи з начал, зовнішніх щодо моралі (напр., з "природи людини").

Дадаїзм: авангардистська літературно-мистецька течія, що виникла на початку 20 ст., схилялася до абсолютизації авангардистських принципів, до створення художньої форми поза художніми засобами. Характерні риси Д. — нігілізм, нарочитий примітивізм, антиестетизм. Попередник сюрреалізму.

Дальтон-план: система організації навчально-виховної роботи в школі, яка базується на принципі індивідуального навчання. Від назви м. Далтона (США), де його вперше застосовано.

Дедукція: 1. Метод дослідження від загального до окремого. 2. фіаос. Одна з форм умовиводу, коли на основі загального правила з одних положень виводиться новий принцип.

Декларація: 1. Проголошення державою, партією, організацією своїх основних принципів; документ, де їх викладено, оголошення, заява. 2. Заява до митниці про вантаж, що перевозиться через кордон. 3. Документ до цінних і грошових пакетів, які пересилаються за кордон. 4. Заява платника податків про характер і розмір доходів, прибутків.

Демократизація: утвердження принципів демократії, встановлення демократичного ладу, проведення демократичних заходів.

Демократичний централізм: у марксизмі — принцип організаційної побудови, діяльності, керівництва партією.