Консулат: те саме, що й консульство.

Консульство: 1. Період правління консулів у Стародавньому Римі та у Франції в 1799-1804 рр. 2. Очолене консулом представництво однієї держави в певних пунктах території іншої держави.

Консульський: той, що стосується консула, консульства; К-е право — сукупність норм права, що визначають статус консульських установ і регулюють відносини між державами з приводу їхньої діяльності; К-і ранги — звання консулів, що пов'язані з їхнім службовим становищем; К. патент — документ про призначення глави консульства; К-а юрисдикція — привілей непідсудності іноземців місцевим законам і судам у кримінальних і цивільних справах, а також розгляд цих справ консулом тієї держави, громадянином якої є даний іноземець; К-а конвенція — договір між державами, що визначає порядок допущення консулів, щодо їхньої компетенції, пільги та привілеї, які взаємно надаються консульським співробітникам; К-а легалізація — засвідчення консулом своїми підписом і печаткою справжності підписів на будь-якому документі, складеному в межах його компетенції. К-а екзекватура — акт про визнання глави консульства з боку держави перебування і про надання йому права виконувати консульські функції.

Консультант: фахівець, службовим обов'язком якого в поради, висновки з питань його спеціальності.

Консультативний: дорадчий, той, що має дорадчі права; К. пакт — міжнародний договір, за яким сторони, що домовляються, зобов'язуються радитися з питань, які їх цікавлять.

Консультація: 1. Порада фахівця з якого-небудь питання. 2. Подавання з яких-небудь питань; консультування. 3. Установа, фахівці якої допомагають порадами з певних питань.

Консуляр: у часи Римської республіки і перших років імперії — почесне звання колишнього консула, за рангом нижче лише диктатора і цензора, десь з кінця І ст. — почесний титул, здебільшого дарований, а не заслужений.

Агент: 1. Представник, довірена особа організації, установи та ін., що виконує різні доручення, завдання. У міжнародному праві й дипломатичній практиці А. дипломатичний — збірне найменування дипломатичних представників і членів дипломатичного персоналу посольств, місій. А. консульський — один з консульських рангів у ряді країн. У практиці деяких держав службова особа консульської установи. 2. Особа, що є чиїмось ставлеником, служить інтересам певної людини чи групи осіб. 3. Таємний співробітник органів розвідки якої-небудь організації, держави, шпигун. 4. Чинник, фактор, причина, що викликає ті чи інші явища у природі, в організмі людини.

Аудитор: 1. заст. У дореформених семінаріях — учень, призначений учителем перевіряти, як вивчили урок його товариші. 2. Прокурор. 3. Працівник аудиторської служби (фірми), який здійснює контроль за дотриманням порядку проведення фінансово-господарських операцій, бухгалтерського обліку і звітності, надає з цих питань консультаційні послуги.

Вето: 1. У Стародавньому Римі — заборона одним з консулів введення в дію рішення іншого консула або заборона трибуном введення в дію рішення сенату. 2. Право верховної влади забороняти або припинити введення в дію законопроекту, прийнятого законодавчою установою; В., як правило, належить монархові або президентові, а також верхній палаті парламенту щодо законопроектів, прийнятих нижньою палатою. 3. В міжнародному праві В. іноді називають право постійного члена Ради Безпеки ООН заборонити прийняття рішення, з яким він не згоден.

Вітольє: працівник ресторану, що консультує клієнтів у питаннях різних сортів сигар і допомагає їх розкурити.

Віце-консул: заступник консула або керівник самостійного віце-консульства.

Декрет: 1. Постанова верховної влади з якогось питання, що має силу закону, напр. у Стародавньому Римі — акт сенату, консула, імператора. 2. Законодавчий акт найвищих органів Французької республіки кінця 18 ст. і Паризької комуни 1871 р. 3. Урядовий акт, що видається в порядку виконання, управління, на відміну від законодавчих актів.

Драгоман: перекладач при дипломатичних представництвах і консульствах країн Сходу.

Едикт: 1. У Стародавньому Римі заява, що містила програму діяльності магістрату або службової особи (претора, консула). 2. Особливо важливий указ імператора чи короля.

Екзекватура: 1. У міжнародному праві — документ про визнання консула урядом країни, в яку він призначений, і про надання йому дозволу виконувати консульські функції. 2. Виконання в даній країні судового рішення, прийнятого в іншій країні.

Квестор: 1. У Стародавньому Римі молодша службова особа — помічник консула, кримінальний слідчий, казначей; з посади К. починалась політична кар'єра римлянина. 2. В парламентах деяких країн завідуючий адміністративно-господарською частиною. 3. Поліцейський чин в Італії.

Легалізація: 1. Перехід на легальне становище. 2. Узаконення, надання законної сили якому-небудь актові або дії. 3. В міжнародному праві — засвідчення консулом підписів на документах, що виходять з іноземних установ.

Ліктор: одна з нижчих державних посад у Стародавньому Римі, історично — виконавець розпоряджень магістратів, у тому числі смертних вироків над римськими громадянами, згодом — почесний охоронець вищих службовців (весталок, едилів, консулів, преторів, диктаторів, пізніше — імператорів), символічно озброєний фасцією з сокирою. Кількість Л. визначала статусність охоронюваної особи

Патент: 1. Документ, що посвідчує авторство на винахід та виключне право на використання його протягом певного строку. 2. Свідоцтво на право займатися торгівлею чи промислом. 3. П. консульський — документ, що видається консулові його урядом при призначенні в іншу країну і засвідчує надані повноваження. 4. Свідоцтво, що видається кораблеві закордонного плавання про санітарний стан судна та порту, з якого він відправляється (П. санітарний), або на право плавання під певним національним прапором (П. судновий). 5. заст. Документ про присвоєння чину, сану, звання, вченого ступеня і т. ін.

Патронаж: форма роботи деяких лікувально-профілактичних закладів, яка полягає в проведенні профілактичних і оздоровчих заходів, санітарно-освітньої роботи вдома. П. здійснюють дитячі й жіночі консультації, різні диспансери.

Понтифіки: 1. Члени найвищої жрецької колегії у Стародавньому Римі. Займалися загальнодержавними релігійними обрядами, тлумаченням сакрального права, складанням релігійного календаря, списка консулів і т. п.. Кількість П. мінялась від 3 до 15; головну роль серед П. відігравав великий П. (pontifex maximus). 2. Єпископи у католицькій церкві.

Претор: у Стародавньому Римі спершу заступник і помічник консула, згодом вища урядова особа, наділена судовою й адміністративною владою.

Проконсул: 1. У Стародавньому Римі службова особа, яка спершу здійснювала військові доручення за межами Риму; пізніше — намісник провінції, що призначався звичайно з числа колишніх консулів. 2. зоол. Викопна людиноподібна мавпа, предок шимпанзе, горили і людини; рештки знайдені у Східній Африці.

Рамапітек: викопна людиноподібна мавпа, нащадок африканських проконсулів; рештки знайдені в Індії. Скам'янілі рештки тварин, приписуваних до даного роду, датуються від 12,5 до 8,5 мільйонів років (міоцен). Будь-який з видів цього роду міг бути предком сучасних орангутангів. Інша назва — сівапітек.

Референт: 1. Особа, яка складає або читає реферат. 2. Службова особа, що є консультантом, доповідачем з певних питань.

Солісітор: у Великобританії — юридичний консультант (повірений) або адвокат, що має право вести судові справи в судах нижчих інстанцій.