Епі...: префікс, що означає перебування над чимось або на чомусь, рух проти чогось чи до чогось, супроводження, додавання, надмірність, наступність, послідовність, причинність.

Епібласт: лусковидний виріст на зовнішній стороні зародка багатьох злаків, що прикриває частково або повністю бруньку.

Епіблема: покривна тканина молодих коренів рослин.

Епігенетичний: той, що виник внаслідок вторинних процесів; Е-ні родовища — родовища корисних копалин, що утворилися пізніше, ніж гірські породи, які містять їх; Е-ні долини — річкові долини, що розвиваються у верхніх товщах гірських порід і не пов'язані з геологічною структурою місцевості.

Епігони: 1. У давньогрецькій міфології — сини вождів аргівського війська, що через десять років, наслідуючи батьків, повторили їх похід проти Фів. 2. Зневажлива назва осіб, що в нових умовах механічно відтворюють застарілі ідеї або мистецькі прийоми й засоби своїх попередників.

Епігонство: діяльність запізнілого послідовника якогось напрямку суспільної думки, мистецтва, що в іншій історичній обстановці повторює старі ідеї.

Епіграма: 1. У давніх греків — напис на пам'ятнику, будинку тощо з поясненням значення предмета. 2. Короткий вірш сатиричного змісту, здебільшого на адресу якоїсь персони.

Епіграматичний: той, що має характер епіграми; в'їдливий, їдкий.

Епіграф: 1. У стародавніх греків — напис на пам'ятнику. 2. Цитата, крилатий вислів, афоризм, уривок з пісні або приказка, вміщені перед текстом твору або його розділами.

Епіграфіка: історична та філологічна дисципліна, що вивчає стародавні написи, вирізьблені на твердих матеріалах (камінь, метал тощо).

Епідіаскоп: оптичний прилад для проектування на екрані зображень прозорих малюнків (діапозитивів) і непрозорих (напр., з книги); є сполученням проекційного ліхтаря й епіскопа.

Епідеміологічний: той, що стосується епідеміології; Е-не обстеження — вивчення причин виникнення епідемічних вогнищ та умов поширення інфекцій; Е-на карта — топографічна або схематична карта місцевості з нанесеними умовними знаками вогнищ інфекційних захворювань і факторів, які впливають на санітарно-підеміологічний стан населення або військ.

Епідеміологія: наука, що вивчає причини виникнення й закономірності поширення епідемій, а також розробляє методи боротьби з ними.

Епідемічний: 1. Той, що має характер епідемії. 2. Пов'язаний з боротьбою проти епідемії.

Епідемія: масове поширення інфекційної хвороби в певній місцевості.

Епідерміс: 1. Зовнішній шар шкіри у людини й тварин, що складається з багатошарового плоского епітелію, поверхневі клітини якого роговіють. 2. У рослин — покривна тканина листків, молодих стебел, частин квітки; складається з одного шару живих клітин. Інша назва — епідерма.

Епідермофітія: грибкове захворювання, що уражає переважно шкіру підошов і долонь людини, а також нігті.

Епідидиміт: запалення придатка яєчка в людини, спричинюється мікробами, травмою.

Епідот: мінерал класу силікатів, колір зелений, бурий до чорного. Використовують як виробний камінь.

Епідурит: запальний процес на зовнішній поверхні твердої оболонки спинного мозку; спричинюється найчастіше стафілококом, може бути і туберкульозної етіології.

Епізод: 1. Випадок, випадкова подія, що не залишає помітного сліду. 2. Сюжетно завершена частина оповідання, фільму, картини, що має відносно самостійне значення.

Епізодичний: випадковий, неперіодичний, окремий, не пов'язаний з цілим.

Епізоотія: поширення інфекційної хвороби тварин на значній території.

Епізоотологія: наука про закономірності виникнення, розвитку й згасання інфекційних хвороб сільськогосподарських тварин.

Епіка: різні епічні твори, епічна поезія.

Епікантус: вертикальна складка у внутрішньому куті ока людини, утворена шкірою верхньої повіки; очна складка. Характерна для монголоїдної раси, деяких народів Африки.

Епікард: зовнішній шар стінки серця, що є внутрішнім листком навколосерцевої сумки — перикарда.

Епікардій: зовнішній шар стінки серця; є внутішнім листком навколосерцевої сумки — перикарда.

Епікардит: запалення епікарда, спостерігається при деяких інфекційних захворюваннях.

Епікотиль: частина стебла у проростків рослин між сім'ядолями й першими листками. Інша назва — надсім'ядольне коліно.

Епікриз: остаточний висновок в історії хвороби, що містить причини захворювання, його перебіг, лікування та кінцевий результат хвороби.

Епікуреєць: 1. Послідовник епікуреїзму. 2. перен. Людина, що над усе ставить насолоду життям.

Епікуреїзм: 1. Філософсько-етичне вчення, яке виходить з атомістичних і особливо з епічних ідей давньогрецького філософа Епікура (звідси й назва). За Е. найвище благо — розумна насолода радощами життя. 2. Світогляд, що виник на грунті перекрученого тлумачення вчення Епікура як прагнення лише до чуттєвих насолод. 3. перен. Схильність до чуттєвих насолод.

Епілімніон: верхній шар води в озерах.

Епілема: риторична фігура, суть якої в тому, що промовець сам дає собі заперечення і сам його спростовує.

Епілепсія: хронічна психічна хвороба людини, характеризується приступами розладів свідомості, що найчастіше супроводяться загальними корчами. Інша назва епілепсії — падуча хвороба.

Епілог: 1. Заключна частина п'єси, повісті, роману, де розповідається про дальшу долю героїв твору. 2. Остання частина якоїсь події.

Епіляція: видалення волосся з лікувальною або косметичною метою; депіляція.

Епіменія: 1. У давніх греків — жертви богам у дні молодика (молодого Місяця). 2. Місячне утримання римських рабів.

Епіметей: 1. Брат Прометея, що відкрив скриньку Пандори. 2. перен. Дурень, нерозумна людина.

Епіморфоз: 1. Процес регенерації органу при його частковій втраті, при якому не змінюється форма чи розмір органу, а відновлення відбувається за рахунок росту тканин, що утворюються на поверхні рани. 2. Перетворення будови організму, в процесі якого личинка перетворюється на дорослу особину і практично від неї не відрізняється.

Епінастія: рух листя, пелюсток та інших органів рослин, в результаті їх швидкого росту.

Епіпалеоліт: перехідний період від епохи палеоліту до неоліту.

Епіскоп: оптичний прилад для проектування на екран зображення непрозорих малюнків або предметів за допомогою відбитого від них світла.

Епістемологія: розділ філософії, у якому досліджується знання як таке, його будова, структура, функціонування і розвиток.

Епістиль: те саме, що й архітрав.

Епістола: лист, послання.

Епістолярний: той, що стосується літературних творів, які мають форму листів, послань.

Епістрофа: риторична фігура, повторення того самого слова або звороту.

Епістрофей: другий шийний хребець у людини, ссавців, птахів, плазунів і земноводяних.

Епіталама: в античній літературі пісня або вірш, що виконувалися під час весільних обрядів.

Епітафія: надгробний напис.

Епітелій: 1. Тканина тварин і людини, що складається з живих, щільно розміщених, видовжених клітин. Виконує функції захисту, виділення й всисання. 2. У рослин — загальна назва видільних клітин. Вистилає також стінки смоляних (у хвойних) і ефіроносних (у зонтичних) ходів.

Епітет: художнє означення, що підкреслює характерну рису, визначальну якість явища, предмета, поняття, дії. Один з основних тропів мови.

Епітимія: покарання, накладене духівником на людину, яка на сповіді зізналась у своїх гріхах; покута. Має більше виховне або повчальне, ніж каральне, значення і практикується як посильне для грішника (читання молитв, биття поклонів і т. п.).

Епітроп: член призначеної або обраної комісії, яка здійснює виконавчу владу у церковній (як правило, православній) громаді.

Епітропія: як правило тимчасова, вибірна або призначена архієпископом комісія, яка реалізує виконавчу владу в церковній громаді за його відсутності або недієздатності.

Епітрохоїда: замкнута крива, яку описує зовнішня або внутрішня точка круга, що котиться, не ковзаючись, по зовнішній стороні іншого, нерухомого круга.

Епіфіз: суглобовий розширений кінець довгих трубчастих кісток.

Епіфіти: рослини, що живуть на інших рослинах, але використовують їх лише як місце прикріплення.

Епіфеномен: 1. Супровідне, другорядне явище. 2. У філософії — свідомість, що розглядається як супровідний наслідок діяльності вищої нервової системи, як результат пасивного відображення дійсності.

Епіфеноменалізм: механістичне вчення, яке вважає психіку людини побічним продуктом фізіологічних процесів — епіфеноменом.

Епіфора: стилістична фігура; повторення в кінці віршованих рядків, фрази однакових слів, виразів чи звукосполучень з метою посилення виразності та мелодійності мови.

Епіцентр: 1. Місце на земній поверхні, що лежить безпосередньо над вогнищем землетрусу (гіпоцентром). 2. Місце на земній поверхні, що лежить безпосередньо над вогнищем підземного або під вогнищем повітряного ядерного вибуху.

Епіцикл: мат. коло, центр якого рівномірно рухається по іншому колу.

Епіциклоїда: крива, яку описує довільна точка кола, що котиться по нерухомому колу зовні.

Епічний: 1. Властивий епосові; розповідний. 2. перен. Велично спокійний, безсторонній.

Авари: великий племінний союз, в якому провідну роль відігравали тюркські племена. У 5-6 ст. авари склали основу Тюркського каганату; просуваючись на захід з Центральної Азії, розбили племена гепідів і захопили їхні землі в колишній римській провінції Панонії (басейн середньої течії Дунаю, рік Сави та Драви), де заснували Аварський каганат. У 7 ст. авари були витіснені з українського Причорномор'я, у 8-у — розгромлені франками, а в 9-у ст. аварська держава остаточно занепала під ударами угорців. У давньруських джерелах А. іменувалися як обри.

Авлодіон: музичний інструмент, який поєднує звуки фортепіано, флейти і фляжолета.

Автопарк: 1. Автотранспортне підприємство, яке здійснює автомобільні перевезення, а також збереження, технічне обслуговування і ремонт рухомого складу. 2. Спеціально обладнане місце зберігання (стоянки), технічного обслуговування і ремонту автомобільної техніки. 3. Наявний склад автомобілів, причепів і напівпричепів як діючих, так і тих, що перебувають у ремонті і резерві.

Адамантобласти: клітини епітелію, які виробляють емаль у коронці зуба. Інші назви — амелобласти, ганобласти.

Аденокарцинома: мед. злоякісна пухлина, що розвивається з епітелію залоз; залозистий рак.

Аденома: доброякісна пухлина, що розвивається з епітелію різних залозистих органів (грудної залози та ін.).

Аеди: Давньогрецькі співці, виконавці епічних поем.

Акордеон: хроматична гармоніка (баян) з фортепіанною клавіатурою для правої руки.

Арія: закінчений за будовою епізод в опері, ораторії, кантаті, що виконується одним співаком у супроводі оркестру; самостійний музичний твір для голосу; інструментальна музична п'єса наспівного характеру. Різновиди А. — аріозо, арієта, каватина.

Аркбутан: зовнішня опорна кам'яна арка, що передає розпір склепіння від стіни до підпірного стовпа — контрфорса.

Асклепій: в давньогрецькій міфології бог лікування, у давніх римлян — Ескулап.

Астеризм: 1. Група зірок, що легко розрізняється та має історично усталену самостійну назву (напр. "Ковш" у сузір'ї Великої Ведмедиці). 2. Типографічний символ з трьох зірочок, який відокремлює епізод у розповіді. 3. Властивість мінералів утворювати у відбитому або прохідному світлі смугасті коло- або зіркоподібні світлові фігури.

Аура: 1. Своєрідний стан, що передує припадкам при деяких нервових захворюваннях людини (напр., епілепсії, істерії). Може проявлятись в залежності від індивідууму у вигляді тривожності, страху, підвищення температури, незвичного присмаку в роті, запаху, запаморочення і т. п. 2. У релігійних і езотеричних культах — уявне сяйво навколо тіла людини, ніби-то видиме лише при надчуттєвому сприйнятті.

Багателя: 1. Дрібниця. 2. муз. Невелика музична п'єса, переважно для фортепіано.

Базаліома: епітеліальна пухлина шкіри людини та хребетних тварин. Інша назва — карциноїд шкіри.

Балада: 1. Віршовий ліро-епічний твір казково-фантастичного, легендарно-історичного чи героїчного змісту. 2. муз. Інструментальний або вокальний твір.

Батальний: пов'язаний з зображенням битви та інших епізодів війни; Б. жанр — жанр образотворчого мистецтва, присвячений темам війни і військового життя.

Бензонал: лікарський препарат, протикорчовний засіб. Застосовують для лікування різних форм епілепсії.

Біг-бенд: тип джазового інструментального ансамблю, який складається з 10-17 виконавців. Б. складається з трьох оркестрових груп: саксофони-кларнети, мідні духові інструменти, ритм-секція (фортепіано, гітара, контрабас, ударні).

Біквадрат: четвертий степінь числа; квадрат квадрату числа.