search
close
search
Шуканий термін: Фон
Результатів: 233
Фон (1) (фр., від лат., дно, основа): 1. Основний колір, тон, на якому зроблені малюнок, візерунок, умовний знак і т. ін.; тло, поле. 2. Другий план картини, малюнка, рельєфу, орнаменту музичного твору і т. ін. як частина задуму для певного підкреслення або для виразнішого виділення основного; тло.

Фон (2) (фр.): 1 . Звукові перешкоди; шум, тріск у телефоні, гучномовці, апараті звукового кіно і т. ін. 2. Одиниця рівня гучності звуку. 3. Природний рівень радіації.

Фон (3) (нім.): частка перед німецьким прізвищем, що вказує на дворянське походження.

Можливо ви шукали:

Фонавтограф: перший з відомих звукозаписуючих пристроїв. Запатентований в 1857 році французом Едуардо Леоном Скоттом де Мартінвіллем. Ф. міг лише реєструвати візуальну форму звукових коливань, записуючи їх на голкою на пластинці з закопченого скла; відтворювати записаний звук було неможливо.

Фонастенія: розлад голосу, що супроводиться швидкою стомлюваністю й утрудненням вимови звуків при відсутності або незначних об'єктивних змінах з боку гортані.

Фонація: утворення звуків та вимова їх.

Фонд: 1. Ресурси, запаси, нагромадження держави, підприємства і т. ін.; резерви. 2. Кошти або матеріальні цінності, що мають цільове призначення, використовуються з певною метою. 3. Цінні папери, що дають прибуток у вигляді точно встановленого процента. 4. Організація для надання всебічної допомоги творчим працівникам (письменникам, художникам і т. ін.)

Фондовий: той, що стосується фонду; Ф. капітал — капітал, вкладений в цінні папери (на придбання акцій, облігацій тощо); Ф-а біржа — ринок цінних паперів.

Фонема: найменша звукова одиниця мови, яка служить для творення й розрізнення слів та їхніх форм.

Фонендоскоп: інструмент для вислухування серця й легень з резонатором для підсилення звуків.

Фонетика: 1. Звукова будова мови як єдність її фізіологічного, акустичного та значеннєвого аспектів. 2. Галузь мовознавства, що вивчає звукову будову мови — способи утворення звуків та їх акустичні властивості.

Фонізм: психол. Виникнення слухових уявлень при оптичних, смакових чи інших неакустичних враженнях.

Фоніка: звукова організація поетичної мови; засоби, які надають віршованій мові милозвучності, посилюють її емоційність і виразність.

Фоно...: у складних словах відповідає поняттю "звук".

Фонограма: запис звукових коливань на плівці, платівці тощо.

Фонограф: апарат для записування і відтворення звуків механічним способом.

Фонографічний: той, що стосується фонографа, пов'язаний з записом і відтворенням звуків; Ф-е письмо — звукове письмо на відміну від ідеографічного; літерний запис усної мови.

Фонокардіографія: графічний запис звукових явищ, зумовлених діяльністю серця. Здійснюють за допомогою приладу — фонокардіографа.

Фонологія: лінгв. розділ мовознавства, що вивчає звуки з погляду їхнього значення й функцій у мові.

Фонометр: прилад для суб'єктивного визначення рівня гучності звуку або шуму.

Фонон: квант (частинка, порція) звуку — поняття, подібне до поняття порції світла — фотон.

Фоноскоп: прилад для вивчення фонетичних особливостей мови.

Фонотека: 1. Систематизоване зібрання фонограм. 2. Приміщення, де зберігають фонограми. 3. Установа, що збирає, зберігає й видає фонограми в тимчасове користування.

Фонтан: природне або штучно викликане явище витікання вверх або вбік рідини під дією тиску.

Фонтанж: висока дамська зачіска епохи Людовика XIV (17 ст.) у вигляді пасм волосся заплетених поміж накрохмалених мережив.

Дивіться також:

А...: префікс, що означає заперечення, відсутність, напр. алогічний, афонія, анаероби.

Абджад: тип фонетичного письма, що передає лише або переважно приголосні звуки. Інша назва — консонантне письмо.

Аблаут: морфологічно обумовлене чергування голосних кореня слова в різних граматичних формах, напр., везти — возити. Інша назва — апофонія.

Абонемент: 1. Документ, який посвідчує право людини чи групи осіб на користування (за плату чи безплатно) чим-небудь (книжками, телефоном, місцем у театрі, на стадіоні і т. ін.) протягом визначеного часу. 2. Реєстрова бібліотечна картка читача — абонента.

Агрофон: стан грунту, що впливає на врожай сільськогосподарських культур.

Акрофонія: складноскорочені слова з початкових літер словосполучення (напр., вуз), що їх читають не за назвою літер, а як звичайне слово.

Аксесуар: 1. Характерна для чогось ознака, предмет; деталь оформлення, оздоблення. 2. Другорядні, побічні явища, деталі, які доповнюють щось, утворюють фон, обстановку для головного (у живописі, скульптурі, літературі). 3. Дрібні речі, предмети театральної обстановки; бутафорія.

Алограф: 1. Гліф, який вважається варіантом іншого гліфа і відповідає одній графемі. 2. Варіант запису однієї і тієї ж фонеми, в залежності від її позиції в слові. 3. Чужий рукопис, напис, підпис; те, що, на противагу автографу, є не вірогідним документом, а, як правило, підробкою.

Алофон: звук, що відрізняється від іншого звука фонетичною ознакою, а не функцією; фонетичний варіант у межах однієї фонеми.

Альтернація: чергування звуків, зумовлене певним фонетичним оточенням або морфологічною позицією.

Альфонс: ім'я героя комедії О. Дюма (сина) "Мосьє Альфонс", що стало загальним означенням коханця, якого утримує його коханка.

Амбушур: 1. Мундштук духового музичного інструмента; положення губ під час гри на ньому. 2. Кришка на мікрофоні телефонної трубки для підсилення голосу.

Амортизація: 1. ек. Поступове зниження вартості основних фондів, устаткування, будинків і т. ін.) внаслідок їх зношування. 2. фін. Перенесення вартості машин, будинків і т. ін. на продукцію, яка виробляється. 3. А боргу — поступова сплата боргу через періодичні грошові внески. 4.техн. Пом'якшення дії поштовхів, ударів у машинах, літаках та ін. за допомогою спеціальних пристроїв.

Ан...: префікс, що означає заперечення, відсутність, напр. алогічний, афонія, анаероби.

Антифон: спів, що виконують по черзі два хори або соліст і хор.

Апарат: 1. Прилад, пристрій (напр., телефонний А.). 2. Сукупність органів, що виконують певну життєву функцію організму (напр., дихальний А.). 3. Сукупність установ, що обслуговують певну галузь управління, господарства (напр., державний А.). 4. Сукупність працівників установи (організації), її штат. 5. Примітки та інші допоміжні матеріали до наукової праці, збірки творів (А. книги). 6. Метод, спосіб дослідження (математичний А.).

Апофонія: морфологічно обумовлене чергування голосних кореня слова в різних граматичних формах; те ж саме, що й аблаут.

Архондарик: фондарик; 1. Приймальна кімната для гостей у православному монастирі. 2. Готель для паломників.

Аудифон: 1. Слуховий апарат для осіб з вадами слуху. 2. військ. Апарат для уловлювання на віддалі звуків моторів літаків, що наближаються.

Афонічний: беззвучний, сиплий.

123..11keyboard_arrow_right
Алфавітний покажчикНові статтіБлокнот
Останні переглянуті
Випадкова стаття
ПравописПро словникУвійти
«Словник іншомовних слів»
© Володимир Лук'янюк, 2001-24