Феноменалізм: вчення, за яким можливе пізнання лише явищ, феноменів, що існують у свідомості, а не в сутності речей об'єктивної дійсності; різновид агностицизму.

Феноменальний: 1. Той, що стосується феномена. 2. Небувалий, винятковий, рідкісний.

Феноменологія: 1. Ідеалістичне вчення Гегеля про феномени свідомості й форми розвитку духу. 2. Суб'єктивно-ідеалістичний напрям сучасної філософії, представники якого вважають, що свідомість має свій, не залежний від матеріальної дійсності, зміст, а предмети об'єктивної дійсності (феномени) є лише символами цього змісту.

Дефенестрація: викидання когось з вікна — політичний феномен чеської політики, коли Д. приводили до тривалих політичних конфліктів (1419, 1618 рр.).

Диглосія: одночасне існування у суспільстві двох мов або двох різних форм однієї мови, застосовуваних у різних функціональних сферах. На відміну від білінгвізму та багатомовності, Д. як соціолінгвістичний феномен передбачає свідому оцінку мовцями своїх ідіомів за шкалою «високе — низьке», «урочисте — повсякденне» тощо. Напр. французька та російська у дворянському суспільстві Росії у XVIII-XIX ст.

Епіфеномен: 1. Супровідне, другорядне явище. 2. У філософії — свідомість, що розглядається як супровідний наслідок діяльності вищої нервової системи, як результат пасивного відображення дійсності.

Епіфеноменалізм: механістичне вчення, яке вважає психіку людини побічним продуктом фізіологічних процесів — епіфеноменом.

Інтерсуб'єктивність: 1. У деяких суб'єктивно-ідеалістичних теоріях пізнання термін для позначеная феноменів (явищ), що не залежать від окремого суб'єкта, виходять за сферу його індивідуальної свідомості, але не існують об'єктивно. 2. Узагальнений досвід представлення предметів.

Конструктивізм соціальний: напрямок у соціології та філософії, за яким природні на перший погляд феномени аналізуються як соціальні конструкти.

Ноумен: філософський термін, яким позначається річ або подія як незалежні від наших відчуттів. Протилежне — феномен. У платонізмі і середньовічній схоластиці — те, що осягається розумом на противагу даному в чуттях (феномену). В філософії І. Канта поняття, яке фіксує, що межею пізнання є чуттєвість.

Оригінал: 1. Те, що є основою для відтворення, копіювання, переробки і т. ін.; первопис, першотвір, взірець. 2. Справжній документ, рукопис на відміну від копії або підробки, фальсифікації. 3. Рукопис, малюнок, кресленик, фото для поліграфічного відтворення, друку. 4. перен. Людина, що виділяється своєю незвичайною вдачею, поведінкою і т. ін.; дивак, химерник, проява, феномен, унікум, біла ворона.