Догматизм: спосіб засвоєння й застосування знань, в якому те чи інше вчення або положення сприймається як закінчена, вічна істина, як догма, застосовується без урахування конкретних умов життя; один з виявів метафізичного способу мислення.

Догматик: 1. Прихильник догматизму. 2. рел. Вид церковних співів у православ'ї.

Догматика: систематичний виклад догматів релігії.

Академізм: 1. Суто теоретичне спрямування наукової роботи і навчання, відірваність їх від практики, від вимог життя. 2. Напрям в образотворчому мистецтві, який установив традиційні правила наслідування певних класичних зразків і догматично їх дотримувався.

Акривія: точне слідування церковним канонам при вирішенні питань догматичного характеру. Протилежне — ікономія.

Анабаптизм: штунда; релігійний рух 16 ст. у Німеччині, Англії, Нідерландах, який заперечував церковну ієрархію, ряд догматів церкви і становив форму соціального протесту проти феодального гноблення.

Антитринітарії: віряни, що не визнають догмат Святої Трійці про єдину сутність трьох іпостасей Бога — Бога-Отця, Сина Божого і Святого Духа.

Дисидент: 1. Незгодний, відступник, бунтівник. 2. У Західній Європі — особа, погляди якої розходяться з догматами пануючої церкви.

Єресь: 1. Релігійне вчення, що заперечує догмати та організаційні форми пануючої церкви. 2. перен. Відступ від панівних, загальноприйнятих поглядів, правил, положень та ін.; інколи — те, що позбавлене здорового глузду, дурниця.

Ідеологія: система філософських, політичних, моральних, релігійних і мистецьких поглядів, що характеризують те чи інше суспільство, клас, політичну партію; світогляд, світорозуміння, погляди, переконання, доктрина, догмати, канони, принципи, постулати.

Ікона: зображення Ісуса Христа, Богородиці, святих, подій Святого Письма або церковної історії, які є предметом поклоніння згідно з догматами Сьомого Вселенського собору 787 року.

Імаміти: представники однієї з гілок шиїтського ісламу, які визнають дванадцять імамів із роду Алі ібн Абу Таліба. Згідно основного з догматів імамат належить виключно Алідам і передається шляхом «прямого призначення» устами пророка Мухаммеда чи попереднього імама. Імамія — державна релігія сучасного Ірану.

Іман: переконання в правильності ісламських догматів; базується на шести критеріях, точно визначених у Сунні. По відношенню до І., люди поділяються на три категорії: кафір, мумін, мунафік.

Індуїзм: релігійна система, що охоплює різноманітні вірування більшості населення сучасної Індії, пов'язані з вшануванням богів Вішну й Шіви. Найголовніші догмати І. — вчення про одвічну соціальну нерівність людей, про переселення душ і про відплату за земне життя в потойбічному світі. Головні напрями І. — вішнуїзм і шиваїзм.

Іслам: одна з найпоширеніших у світі релігій; мусульманство. Заснована, за переказами, в 7 ст. пророком Мухаммедом (звідси одна з назв). Поширений у країнах Близького й Середнього Сходу, Північної Африки, Південно-Східної Азії. Головний догмат І. — поклоніння єдиному богові — Аллаху. Характерною рисою І. є вчення про "священну" війну (газават) проти тих, хто не сповідує І., яке сіє ворожнечу між народами. І. має два основні напрями: сунізм і шиїзм. Інші назви — мусульманство, магометанство.

Іудаїзм: релігія віруючих євреїв. Склався наприкінці 2-го — на початку 1-го тис. до н. е. Характерними для І. є віра в єдиного бога Ягве (спочатку бог племені Іуди — звідси й назва) і месію (спасителя), догмат про богообраність євреїв. На ідеологію І. спирається сіонізм. Нині І. — державна релігія в Ізраїлі.

Казуїстика: 1. Застосування чинних норм права до окремих юридичних випадків (казусів). 2. У середньовічній юриспруденції і богослов'ї — застосування до окремих випадків загальних догматичних положень. 3. Сукупність клінічних спостережень над історією однієї й тієї самої хвороби у кількох хворих. 4. перен. Спритність у доведенні хибних або сумнівних положень, хитросплетених у суперечці; крутійство.

Канон: 1. Твердо встановлене правило, норма. 2. Художній твір, що служить нормативним зразком, панівна форма в мистецтві будь-якого періоду, яка зумовлює певну композицію, систему пропорцій тощо. 3. церк. Правило, релігійна книга, догмат, обряд, піднесений церквою до рівня закону. 4. Музична форма, в якій всі голоси виконують одну мелодію, але починають її в різний час (за принципом імітації), виступаючи послідовно один за одним. 5. Струнний щипковий музичний інструмент, поширений у країнах Близького й Середнього Сходу. Інша назва — канун. 6. Друкарський шрифт, кегль якого становить 40 пунктів.

Катехізис: 1. Релігійна книга, що містить короткий виклад догматів християнської віри в питаннях і відповідях; катехізм. 2. перен. Основні положення чогось.

Католицизм: віровчення та віросповідання західної християнської церкви, яку очолює папа римський; один з головних (поряд з православ'ям і протестантизмом) напрямів у християнстві. Догматичні особливості К.: визнання існування чистилища, догмати про виходження "святого духа" не тільки від "бога-отця", а й від "бога-сина", про непогрішимість папи римського як "намісника Христа на Землі".

Коран: священна книга мусульман; збірник релігійних догм, міфів та правових положень ісламу. В теперішньому вигляді К. має 114 глав, які називаються сурами. Сури поділяються на аяти (вірші).

Патристика: напрям християнської догматичної філософії 2-3 ст., представлений творами отців церкви. Книжка, де вміщено такі твори.

Рамадан: в мусульманському календарі дев'ятий місяць, протягом якого мусульманам, за догмами ісламу, не можна їсти й пити від сходу до заходу сонця; рамазан.