Дипломатика: допоміжна історична дисципліна, що вивчає походження, форму і зміст офіційних і приватних актових джерел.

Дипломатичний: 1. той, що стосується дипломатії, властивий дипломатові; Д. акт — письмовий текст, який вручається або надсилається органами зовнішніх зносин однієї держави органам зовнішніх зносин іншої держави; Д. імунітет — сукупність прав і привілеїв, якими користуються іноземні дипломатичні представники в тій державі, де вони акредитовані; Д. корпус — сукупність закордонних дипломатичних представництв, акредитованих у даній країні; Д. кур'єр — співробітник відомства закордонних справ, якому доручається перевезення дипломатичної пошти; Д. ранг — особливі звання, присвоювані співробітникам дипломатичних представництв і відомств закордонних справ; Д. агент — особа, уповноважена для зносин і переговорів з іноземним урядом. 2. перен. Тактовний вчинок чи дія.

Дипломатія: 1. Офіційна діяльність глав держав, урядів та спеціальних органів зовнішніх зносин щодо здійснення зовнішньої політики й захисту прав та інтересів держави за кордоном. 2. перен. Мистецтво досягти своїх цілей методами, притаманними дипломатові.

Аблегат: 1. Папський посол, заступник легата. 2, Другорядний дипломатичний агент з правом дорадчого голосу. 3. Депутат.

Агент: 1. Представник, довірена особа організації, установи та ін., що виконує різні доручення, завдання. У міжнародному праві й дипломатичній практиці А. дипломатичний — збірне найменування дипломатичних представників і членів дипломатичного персоналу посольств, місій. А. консульський — один з консульських рангів у ряді країн. У практиці деяких держав службова особа консульської установи. 2. Особа, що є чиїмось ставлеником, служить інтересам певної людини чи групи осіб. 3. Таємний співробітник органів розвідки якої-небудь організації, держави, шпигун. 4. Чинник, фактор, причина, що викликає ті чи інші явища у природі, в організмі людини.

Агреман: в міжнародному праві попередня згода держави на прийняття певної особи як глави дипломатичного представництва іншої держави.

Акредитація: акредитування; у міжнародному праві — сукупність дій, пов'язаних з призначенням і вступом на посаду глави дипломатичного представництва або постійного представника держави при будь-яких міжнародних організаціях.

Акредитувати: 1. Уповноважити когось на посаду глави дипломатичного представництва при іноземній державі або постійного представника держави при будь-якій міжнародній організації. 2. Уповноважити на одержання грошей або на здійснення торговельних операцій.

Аташе: 1. Молодший дипломатичний ранг співробітника дипломатичних представництв та відомств закордонних справ. 2. Службові особи — представники різних відомств, відряджені до дипломатичних представництв або відповідних відомств країни перебування (А. спеціальні). Особа, що відає питаннями преси та інформації (прес-аташе). Представники військового відомства даної країни при військовому відомстві країни перебування, одночасно — радники дипломатичного представника з військових питань (А. військові, військово-морські, військово-повітряні).

Валіза: 1. Чемодан, ручна скринька. 2. Опечатаний поштовий мішок дипломатичного кур'єра.

Вербальний: словесний, усний; В-а нота — дипломатична нота без підпису, скріплена печаткою; прирівнюється до усної заяви.

Де-факто: 1. На ділі, реально, фактично. 2. юр. У міжнародному праві — одна з форм фактичного визнання однією державою іншої, що не зумовлює встановлення дипломатичних відносин.

Дезавуювання: 1. Заява з вираженням незгоди з діями довіреної особи чи позбавлення її цього права. 2. Спростування главою держави або уряду дій дипломатичного представника у зв'язку з перевищенням ним своїх повноважень.

Демарш: дипломатичні дії, заходи держави, спрямовані на застереження уряду іншої держави від певних дій, на те, щоб домогтися якихось поступок.

Дойєн: особа, яка очолює дипломатичний корпус в якійсь країні; дуайєн.

Драгоман: перекладач при дипломатичних представництвах і консульствах країн Сходу.

Дуайєн: особа, яка очолює дипломатичний корпус в якійсь країні.

Екстериторіальність: у міжнародному праві — привілеї, що надаються главам іноземних держав, іноземним дипломатичним представникам.

Екстериторіальний: в міжнародному праві привілеї, що надаються главам іноземних держав, іноземним дипломатичним представникам.

Етикет: 1. Зведення норм поведінки, порядок дій і правила чемності при дворах монархів, титулових осіб (придворний Е.), а також у дипломатичних колах. 2. перен. Правила поведінки.

Інтернунцій: дипломатичний представник Ватікану, що відповідає рангові посланника. За рангом І. другий після нунція.

Канал: 1. Штучне річище (водовід) з безнапірним рухом води. 2. Вузький довгий порожнистий простір всередині чого-небудь. 3. Сукупність пристроїв, якими передають сигнали інформації. 4. перен. Шлях, засіб для досягнення якоїсь мети (напр., К. дипломатичний). 5. анат. В організмі людини, тварини — трубка, якою проходять речовини.

Комюніке: офіційне урядове повідомлення, здебільшого про наслідки або хід дипломатичних переговорів, а також про важливі події у внутрішньому житті країни.