Авлос: найпоширеніший у Давній Греції духовий музичний інструмент, подібний до флейти. Складався з циліндричної або конічної трубки з п'ятьма отворами і насадки з подвійним язичком. А. мав гострий різкий звук; виконавець часто грав на двох А. одночасно.

Альт: 1. Партія в хорі або вокальному ансамблі, яку виконують низькі дитячі або жіночі голоси, вищі від тенора. 2. Низький дитячий або жіночий голос. 3. Струнний смичковий або духовий музичний інструмент. 4. Різновид деяких оркестрових інструментів (напр., А.-кларнет, домра-А.).

Банда: 1. Основна військова і територіальна адміністративна одиниця Візантійської імперії на чолі з комітом; сім Б. утворювали турму. 2. Озброєна група людей, що вчинює злочинні дії; в широкому розумінні — всяка злочинна зграя, кліка. 3. Мідний духовий оркестр, що в деяких оперних виставах супроводжує дію на сцені або за сценою; в симфонічній музиці — додатковий ансамбль, розміщений окремо від основного складу оркестру.

Баритон: 1. Чоловічий голос, середній за висотою між басом і тенором; співак з таким голосом. 2. Мідний духовий інструмент.

Басетгорн: духовий інструмент, різновид кларнета. Відомий з XVIII століття. Має додаткові клапани, які розширюють його діапазон вниз у порівнянні з кларнетом до ноти до малої октави.

Валторна: мідний духовий мундштучний інструмент.

Гекельфон: духовий музичний інструмент, баритоновий гобой. Від прізвища німецького майстра-винахідника В. Геккеля.

Гелікон: 1. Гора у Беотії — помешкання міфічних грецьких муз та Аполлона. 2. Мідний духовий інструмент.

Гобой: дерев'яний духовий язичковий музичний інструмент; за висотою звука середній між флейтою і кларнетом.

Горн: 1. Музичний духовий інструмент. 2. Г. туманний — звуковий апарат для подачі сигналів парусними й буксированими суднами підчас туману.

Гудаствірі: грузинський духовий музичний інструмент типу волинки.

Зурна: східний народний язичковий духовий музичний інструмент типу гобоя і вважається одним з його попередників. Представляє собою дерев'яну трубку з розтрубом і декількома (зазвичай 8-9) отворами (одне з яких знаходиться на протилежній іншим стороні). Музикант, який грає на З., називається зурначі. Поширений на Близькому і Середньому Сході, Кавказі, Індії, Малій Азії, Балканах, Середньої Азії.

Кавал: духовий музичний інструмент типу флейти.

Камиль: адигейський духовий музичний інструмент типу флейти (з очерету або металевої трубки).

Карнай: духовий музичний інструмент (труба), поширений в Узбекистані, країнах Середнього й Близького Сходу.

Кларнет: язичковий дерев'яний духовий музичний інструмент. Винайдений в 1700 році в Нюрнберзі музичним майстром Йоганном Христофом Деннером.

Контрафагот: дерев'яний духовий музичний інструмент, регістр якого на октаву нижчий, ніж у фагота.

Корнемюз: французький духовий музичний інструмент типу волинки.

Корнет (3): духовий музичний інструмент типу вкороченої труби.

Ожрагіс: старовинний литовський і латиський духовий музичний інструмент. Виготовляють з козиного рогу.