Результати пошуку
Шуканий термін: Магістрат
Результатів: 10
Результатів: 10
Магістрат (від лат. magister — наставник, вчитель): 1. У Стародавньому Римі державна посада, представник влади. 2. В Литві, Польщі й Україні 15 — 19 ст. орган міського управління, що здійснював адміністративно-судові функції. 4. В деяких країнах міське управління (муніципалітет). 5. У Великобританії і Франції суддя. 6. У США сукупність усіх державних урядовців, у т. ч. судових.
Можливо ви шукали:Магістратура: 1. У Стародавньому Римі — почесні державні посади і сукупність осіб, що їх посідали. 2. У сучасних країнах загальна назва судових посад. 3. Підготовка, що підвищує кваліфікацію спеціаліста, який закінчив вищий навчальний заклад; відділ при вузі, що проводить таку підготовку.
Дивіться також:Гонфалоньєр: 1. В містах-республіках Італії 13-15 ст. службова особа, яка очолювала ополчення міського кварталу. 2. 3 1289 р. у Флоренції начальник загону, який охороняв уряд. З 1293 р. — голова уряду (пріорату або сеньйорії), в 15 — 18 ст. — голова міського магістрату.
Едикт: 1. У Стародавньому Римі заява, що містила програму діяльності магістрату або службової особи (претора, консула). 2. Особливо важливий указ імператора чи короля.
Еділ: керівник еділету, одного з магістратів Давнього Риму, що відав утриманням громадських будівель, закупівлею зерна і організацією народних свят.
Імперій: у Стародавньому Римі — право діяти від імені держави в певній сфері суспільного життя. Надавався царям, в республіканський час — старшим магістратам (за деяким виключенням).
Коміції: у Давньому Римі часів республіки — скликані магістратами народні збори, в яких брали участь вільні громадяни усіх верств, для схвалення або відхилення законодавчих ініціатив.
Ліктор: одна з нижчих державних посад у Стародавньому Римі, історично — виконавець розпоряджень магістратів, у тому числі смертних вироків над римськими громадянами, згодом — почесний охоронець вищих службовців (весталок, едилів, консулів, преторів, диктаторів, пізніше — імператорів), символічно озброєний фасцією з сокирою. Кількість Л. визначала статусність охоронюваної особи
Нобілітет: у Стародавньому Римі — прошарок знатних людей, які виконували магістратури (займали вищі державні посади); спочатку до нього належали тільки патриції, а в період республіки — і плебейська знать. На межі 3-2 ст. до н. е. коло знаті (нобілів) складало 20 патриціанських і 30 плебейських сімей. Склад і привілеї Н. не визначались законом — вони базувались на традиціях і громадській думці. Крах Республіки (1 ст. до н. е.) став крахом Н. — в епоху Імперії зникли привілеї знаті і псевдопоняття Н.
Шериф (1): 1. У середньовічній Англії — урядовий уповноважений за контролем з дотримання законності в окрузі або графстві. 2. Виборна (в США), призначувана королем (в Англії, Ірландії) службова особа, що здійснює адміністративні, поліцейські та деякі судові функції у графстві або магістраті.
Едикт: 1. У Стародавньому Римі заява, що містила програму діяльності магістрату або службової особи (претора, консула). 2. Особливо важливий указ імператора чи короля.
Еділ: керівник еділету, одного з магістратів Давнього Риму, що відав утриманням громадських будівель, закупівлею зерна і організацією народних свят.
Імперій: у Стародавньому Римі — право діяти від імені держави в певній сфері суспільного життя. Надавався царям, в республіканський час — старшим магістратам (за деяким виключенням).
Коміції: у Давньому Римі часів республіки — скликані магістратами народні збори, в яких брали участь вільні громадяни усіх верств, для схвалення або відхилення законодавчих ініціатив.
Ліктор: одна з нижчих державних посад у Стародавньому Римі, історично — виконавець розпоряджень магістратів, у тому числі смертних вироків над римськими громадянами, згодом — почесний охоронець вищих службовців (весталок, едилів, консулів, преторів, диктаторів, пізніше — імператорів), символічно озброєний фасцією з сокирою. Кількість Л. визначала статусність охоронюваної особи
Нобілітет: у Стародавньому Римі — прошарок знатних людей, які виконували магістратури (займали вищі державні посади); спочатку до нього належали тільки патриції, а в період республіки — і плебейська знать. На межі 3-2 ст. до н. е. коло знаті (нобілів) складало 20 патриціанських і 30 плебейських сімей. Склад і привілеї Н. не визначались законом — вони базувались на традиціях і громадській думці. Крах Республіки (1 ст. до н. е.) став крахом Н. — в епоху Імперії зникли привілеї знаті і псевдопоняття Н.
Шериф (1): 1. У середньовічній Англії — урядовий уповноважений за контролем з дотримання законності в окрузі або графстві. 2. Виборна (в США), призначувана королем (в Англії, Ірландії) службова особа, що здійснює адміністративні, поліцейські та деякі судові функції у графстві або магістраті.