Міфічний: пов'язаний з міфами; вигаданий, казковий.

Міфологія: 1. Сукупність міфів того чи іншого народу. 2. Наука про міфи.

Абдер: в давньогрецькій міфології — син Гермеса (за іншою версією — син Посейдона і наяди Фрон). Відбивши у фракійського царя Діомеда кобилиць-людожерів, Геракл передав їх своєму коханцю А., який не зміг з ними впоратися і був ними пошматований. На його могилі Геракл заснував місто Абдери. Подібно до Нарциса, А. зберігав свою красу і після смерті.

Абориген: 1. Тубілець, давній автохтонний (корінний) мешканець даної країни (місцевості). 2. біол. Рослина або тварина, що виникли в процесі еволюції в даній місцевості і й досі тут існуючі. Те саме, що автохтон. 3. У грецькій міфології — давні жителі Середньої Італії, які згодом стали називатись латинянами.

Авгієві стайні: 1. У давньогрецькій міфології — стайні царя Авгія, які ніхто не чистив 30 років та які за день вичистив Геракл, пустивши через них воду ріки Алфей (сьомий подвиг Геракла). 2. перен. Занедбане, брудне місце чи занедбані справи.

Авгій: за грецькою міфологією — елідський цар, що мав нечищені 30 років стайні

Аврора: 1. У давньоримській міфології — богиня ранкової зорі, дочка Титана і Землі. 2. перен. Вранішня зоря, світова зоря, рання зоря, зірниця. 3. Північна А. — північне сяйво.

Агамемнон: герой грецьких міфів, цар Аргосу, учасник Троянської війни, виведений в "Іліаді" Гомера. При облозі Трої проявив хоробрість і дар полководця. Після перемоги був убитий своєю дружиною Клітемнестрою та її коханцем Егістом.

Ад: 1. У грецькій міфології — підземелля, де жили душі померлих, а саме: Тартар — для злих та Елізій — для праведних. 2. У християн — пекло.

Адіті: у давньоіндійській міфології мати богів і всього, що живе на Землі; уособлення жіночого начала.

Адоніс: 1. міф. Грецька назва фінікійського бога родючості, уособлення вмираючої і оживаючої рослинності. Відзначався надзвичайною красою, в нього була закохана Афродіта. 2. перен. Чоловік надзвичайної вроди. 3. Мала планета Сонячної системи. 4. Рід рослин родини жовтецевих. Поширені в Європі та Азії. Застосовують у медицині. Інша назва — горицвіт.

Ази (1): добрі боги у скандинавській міфології.

Аїд: 1. У давньогрецькій міфології — бог підземного світу і царства мертвих; втілення потойбічного світу. 2. Міфологічне підземне царство мертвих.

Аквілон: 1. У римській міфології бог вітру. 2. Сильний північний або північно-східний вітер.

Актеон: у грецькій міфології — мисливець, який побачив, як купалася богиня Діана з німфами. За це Діана обернула його в оленя, і він був роздертий власними собаками.

Аластор: у грецькій міфології — дух помсти, який переслідував нащадків за гріхи їхніх предків.

Алекто: одна з трьох фурій у грецькій міфології.

Алеріон: геральдична фігура у вигляді міфічного птаха з розкинутими крилами, що нагадує орла, як правило, без дзьоба і кігтів; інша назва — авалеріон.

Альціона: 1. У давньогрецькій міфології ім'я однієї з героїнь. 2. Зоря 2,9 видимої зоряної величини, найяскравіша в зоряному скупченні Плеяд. Віддаль від Сонця 59 парсек. Інша назва — ? Тєльця.

Амальтея: у грецькій міфології — коза, молоком якої вигодувала Зевса дочка крітського царя Мелісея, за що Зевс подарував своїм годувальникам ріг Амальтеї, в якому вони знаходили все, чого бажали. Звідси ріг Амальтеї — ріг достатку.

Амба (2): у міфології удегейців та інших народностей амурської підгрупи тунгусо-маньчжурських народів невидимий лихий дух, що завдає лиха людям.

Амброзія: 1. У давньогрецькій міфології — ароматна «їжа богів», що нібито надавала їм безсмертя. 2. Запашна мазь у давніх народів. 3. Нальоти міцелію (грибниці) найпростіших сумчастих грибів (аскоміцетів), що вистилають ходи в деревині, в яких живуть личинки жуків-короїдів. 4. Рід однорічних і багаторічних трав'янистих рослин родини складноцвітих. Злісні бур'яни, занесені з Північної Америки. 5. перен. Надзвичайно смачна страва.