Карабела
тип шаблі, який зокрема був поширений серед польської шляхти у XVII—XVIII ст. Основною ознакою К. є руків'я у формі «орлиної голови», з загнутим вниз набалдашником. Ефес характеризувався звичайною шабельною хрестовиною з кулястими потовщеннями на кінцях. За формою клинка виділяють два типи К. — з двосічним лезом (елманню) і збільшенням кривизни до вістря та односічним лезом з рівномірним круглим вигином. К. була важливим елементом польської шляхетської культури.

Див. також: Багнет, Катана, Кіліч, Ятаган, Шамшир.
❮ Кара-курт
Карабін ❯