search
close
search
фр., від лат., довірчий
1. Платіжний документ, за яким одна кредитна установа (банк, ощадна каса) дає розпорядження іншій згідно з заявкою клієнта і за його рахунок сплатити певну суму грошей пред'явникові. 2. Вид банківського рахунку, який дає можливість контрагенту на умовах, вказаних в акредитивному доручення, отримати плату за товар, послуги і т. п. зразу ж після виконання зобов'язань.
Див. також: Акція (1), Бони, Ваучер, Вексель, Дивіденди, Облігація, Сертифікат, Чек.
❮ Акредитація
Акредитивна грамота ❯
Алфавітний покажчикНові статтіОстанні переглянутіВаш блокнот
Випадкова стаття ПравописПро словникУвійти
ПІДТРИМАТИ ПРОЕКТ
«Словник іншомовних слів»
© Володимир Лук'янюк, 2001-19