search
close
search
лат., пануючий
1. Головний, пануючий принцип, ідея, ознака; найважливіша складова частина. 2. фізіол. Тимчасово пануюче вогнище збудження в центральній нервовій системі, гальмує збудження з інших рефлекторних центрів. 3. муз. П'ятий ступінь мажорного або мінорного ладу; акорд, побудований на цьому ступені; позначається літерою Д.
❮ Домініон
Домінантний ❯
Алфавітний покажчикНові статтіБлокнот
Останні переглянуті
Випадкова стаття
ПравописПро словникУвійти
«Словник іншомовних слів»
© Володимир Лук'янюк, 2001-24