Гладіус
лат. gladius — кортик
1. Короткоклинковий римський меч довжиною 55 — 85 см., прийнятий на озброєння у Римській імперії з IV століття до н. е. по ІІ століття н. е. і був типовою холодною зброєю легіонерів; виготовлявся із заліза. 2. біол. Недорозвинена мушля кальмара.
Див. також: Багнет, Еспадон, Есток, Катана, Кинджал, Копіс, Шабля, Шпага, Ятаган.
❮ Гладіолус
Глазет ❯