1. біол. Злипання, склеювання у грудочки й осідання завислих у рідині мікроорганізмів або окремих клітин — червонокрівців чи білокрівців. 2. лінгв. Спосіб творення граматичних форм і похідних слів у деяких мовах (тюркських, австронезійським, угро-фінських та ін.) додаванням до незмінюваних основ однозначних афіксів. Наприклад, турецьке evlerinizden, що означає «з ваших будинків», утворено від іменника ev («дім»), і суфіксів -ler (вказує на множину), -iniz (вказує на приналежність) і -den (вказує на місцевий відмінок).