search
close
search
лат. barbarus від гр. βάρβαρος — іноземний
1. У давніх греків і римлян — чужоземці з незнайомою мовою і звичаями; негреки, жителі з поза меж Римської імперії. 2. перен. Жорстокі, грубі люди, руйнівники культурних цінностей; дикуни.
Див. також: Вандали.
❮ Варант
Варваризм ❯
Алфавітний покажчикНові статтіОстанні переглянутіВаш блокнот
Випадкова стаття ПравописПро словникУвійти
ПІДТРИМАТИ ПРОЕКТ
«Словник іншомовних слів»
© Володимир Лук'янюк, 2001-20