search
close
search
тур. buncuk
військова регалія у вигляді палиці з кулею або вістрям на верхньому кінці, під яким прикріплювалися китиці чи волосся з кінського або турячого хвоста. Знак влади в Криму, Польщі, Запорізькій Січі та Гетьманщині. В Туреччині, звідки він був запозичений, у Б. нараховувалось від одного до семи (найбільше у султанського Б.) пасм і він використовувався замість прапора чи військового знака. На Січі Б. виготовлялися з білого волосся та червоних мотузок, а з гетьманських звисали посріблені китиці. Охороняв та захищав Б. генеральний бунчужний і його помічники – бунчукові товариші або підбунчужні.
Бунчук
Див. також: Булава.
❮ Бунт
Бура ❯
Алфавітний покажчикНові статтіОстанні переглянутіВаш блокнот
Випадкова стаття ПравописПро словникУвійти
ПІДТРИМАТИ ПРОЕКТ
«Словник іншомовних слів»
© Володимир Лук'янюк, 2001-19