1. В ранньофеодальній Західній Європі (8-12 ст.) надання королем або іншим великим землевласником васалові у довічне володіння землі за виконання певних військових чи адміністративних обов'язків. 2. У римському та буржуазному цивільному праві — привілей, встановлений для окремих осіб або груп. 3. У католицькій церкві винагорода духовної особи доходною посадою.