search
close
search
від лат. beneficium - благодіяння
1. В ранньофеодальній Західній Європі (8-12 ст.) надання королем або іншим великим землевласником васалові у довічне володіння землі за виконання певних військових чи адміністративних обов'язків. 2. У римському та буржуазному цивільному праві - привілей, встановлений для окремих осіб або груп. 3. У католицькій церкві винагорода духовної особи доходною посадою.
Див. також: Алод, Альменда, Аннати, Апанаж, Латифундія, Лен (1), Манор, Феод, Ф'єф, Фі.
❮ Бенефіціар
Бензальдегід ❯
Алфавітний покажчикНові статтіОстанні переглянутіВаш блокнот
Випадкова стаття ПравописПро словникУвійти
ПІДТРИМАТИ ПРОЕКТ
«Словник іншомовних слів»
© Володимир Лук'янюк, 2001-19