Архімандрит
гр., букв. — старший над паствою
у православній церкві титул настоятелів великих монастирів, ректорів духовних семінарій, глав духовних місій; титул ігумена монастиря. Вперше титул А. введено у християнській церкві в 5 ст., а в Київській Русі — з 12 ст. А. обирався пожиттєво з правом носити митру і жезл.
Див. також: Архімандрія.
❮ Архімандрія
Архіпастир ❯