search
close
search
гр., букв. - старший над паствою
у православній церкві титул настоятелів великих монастирів, ректорів духовних семінарій, глав духовних місій; титул ігумена монастиря. Вперше титул А. введено у християнській церкві в 5 ст., а в Київській Русі - з 12 ст. А. обирався пожиттєво з правом носити митру і жезл.
Див. також: Архімандрія.
❮ Архімандрія
Архіпастир ❯
Алфавітний покажчикНові статтіОстанні переглянутіВаш блокнот
Випадкова стаття ПравописПро словникУвійти
ПІДТРИМАТИ ПРОЕКТ
«Словник іншомовних слів»
© Володимир Лук'янюк, 2001-19