напрям філософії, який виходить з пріорітетністі цілого по відношенню до його частин і розглядає весь світ як єдине ціле, а його окремі складові мають зміст лише як частина спільності. В гносеології Х. опирається на принцип, що пізнання цілого повинно передувати пізнанню його частин.