1. Напрям в архітектурі, що сформувався в 1920-х років, і підпорядкував архітектурні форми їхньому функціональному призначенню. 2. психол. психологічний метод, що базується на твердженні про існування в психіці окремих, самостійних функцій, за які відповідають певні ділянки мозку. 3. філос. Теорія свідомості, згідно з якою психічні стани визначаються не своєю внутрішньою структурою, а тими ролями, які вони виконують в системі, що включає їх в якості складової частини.