Тритон (1)
гр. Τρίτωνας
1. У давньогрецькій міфології — син бога морів Посейдона — морське божество з людським тулубом, звірячим обличчям і дельфінячим хвостом. В руках у Т. раковина, звуками якої він, за велінням Посейдона, розбурхує і заспокоює море. 2. Найбільший (діаметр близько 2706 км) серед супутників Нептуна (відстань від Нептуна 394 700 км), температура на поверхні — 34,5 K (-235°C); єдиний великий супутник Сонячної системи, який обертається навколо своєї планети в протилежний бік від обертання планети навколо своєї осі. Відкритий 10 жовтня 1846 англійським астрономом Вільямом Ласселлем.

Див. також: Іхтіоцентаври, Кентавр, Посейдон, Хірон.
❮ Тритій
Тритон (2) ❯