видо-часова дієслівна форма давніх індоєвропейських мов, що виражала минулу дію без вказівки на її тривалість. В українській мові 14-15 століть уже майже не вживалсиь. У сучасній українській літературній мові А. вживається для стилізації під давню мову: «Владимир князь перед народом Убив старого Рогволода, Потя народ, княжну поя, Отиде в волості своя» (Т. Шевченко).