Абісаль (гр., безодня) - зона найбільших морських або океанічних глибин (понад 2000 м). Ділянки дна океану завглибшки понад 6000 м виділяють як ультра-абісальні (напр. Маріанський жолоб у Тихому ок., жолоб Пуерто-Ріко в Атлантичному ок.). Для А. характерні високий тиск, низька т-ра (від 0° до +2°), постійні солоність (34,7-34,9%0) та густина води, абс. темрява. Абісальні зони населені глибоководними тваринами.

Абісальний (гр.,бездонний) - глибоководний; А-на зона — те саме, що й абісаль; А-ні відклади — найглибоководвіші сучасні морські та океанічні відклади — складаються переважно з скелетних частин планктонних організмів, дрібних мінеральних частинок (принесених морськими течіями і вітрами), космічного пилу, продуктів підводного вивітрювання та глибоководного хімічного осадження; вкривають майже 90% площі дна Світового океану, представлені мулом і глибоководною червоною глиною.

Абісоліти (гр., безодня і ... літ) - глибинні породи.

Абісопеліти (гр., безодня і трясовина, гуща) - всі види осадочних відкладів, що утворюються на глибині понад 2000 м.

Абразія (від лат. abrasio — зіскоблювання) - 1. геол. Руйнування берегів водойм хвилями. 2. мед. Вискоблювання (слизової оболонки матки, ямочки зуба тощо).

Авідин (від лат. avis — птах) - білок глікопротеїдної природи, який міститься у білковій масі курячих яєць.

Австралопітек (нім. Australopithecus від лат. australis — південний і гр. πίθηκος — мавпа) - група викопних вищих приматів, близьких до предкової форми людини. Кістки А. вперше були виявлені в пустелі Калахарі (Південна Африка ) в 1924 р. А. прийнято вважати предком всіх двоногоходячих мавп, з об'ємом мозку до 880 см³. Рід А. (Australopithecus) вважається пращуром щонайменше двох груп гомінідів: парантропів і людей.

Агат (вл.) - твердий мінерал класу силікатів, напівкоштовний кварцевий камінь, який використовується для прикрас, а також для виготовлення хімічного посуду. Від назви ріки Агатес (нині Дірілло) на Сицилії, де грецьким вченим Теофрастом у III ст. до н. е. він був знайдений.

Адамант (гр.) - дорогоцінний камінь, алмаз, діамант.

Адапіс (лат. Adapis) - рід викопних ссавців роду лемуроподібних. Відомі з еоценових вікдладів кайнозою у Швейцарії, Франції і Англії.

Акумулювання (лат., нагромадження) - акумуляція; 1. Нагромадження, збирання, напр. А. енергії. 2. геол. Процеси нагромадження на поверхні Землі і на дні водних басейнів мінеральних речовин та органічних решток. 3. А. капіталу — нагромадження капіталу, залучення його до банків.

Акумуляція (лат., нагромадження) - 1. Нагромадження, збирання, напр. А. енергії. 2. геол. Процеси нагромадження на поверхні Землі і на дні водних басейнів мінеральних речовин та органічних решток. 3. А. капіталу — нагромадження капіталу, залучення його до банків. 4. перен. Нагромадження, напр., ідей.

Алеврит (гр., борошно) - дрібнозерниста пухка осадочна гірська порода, за розмірами уламків (0,1 — 0,01 мм) проміжна між глинами та піском (мул, лес).

Алевроліт (гр., борошно і ...літ) - тверда гірська порода, зцементований алеврит.

Александрит (англ. alexandrite) - мінерал, дорогоцінний камінь, різновид хризоберилу. Склад BeAl₂O₄ з домішками хрому; твердість 8,5. При денному світлі А. темно-зелений, при штучному — темно-червоний. Зустрічається окремими кристалами і зростками в пегматитових жилах і в зоні контакту на Уралі, в Бразилії, на Цейлоні і Мадагаскарі.

Аметист (гр., неп'янкий) - мінерал класу силікатів, прозорий фіолетовий різновид кварцу. Дорогоцінний камінь.

Амфіболи (гр., двозначний, оманний) - група породоутворюючих мінералів класу силікатів, кремнекисневі сполуки магнію, заліза, кальцію, іноді алюмінію й лугів.

Англезит (вл.) - мінерал класу сульфатів, сірчанокислий свинець. Колір білий з різними відтінками, синій а алмазним блиском. Руда свинцю. Від назви о. Англсі у Великобританії.

Андалузит (вл.) - мінерал класу силікатів, білого, сірого, рожевого або зеленого кольорів. Використовують як вогне- та кислототривкий матеріал, прозорий А. — як дорогоцінний камінь. Від назви провінції Андалузії в Іспанії.

Анкілозавр (гр., вигнутий і ящірка) - великий динозавр крейдяного періоду з групи зауроподів з тілом, вкритим кістяним панцирем з різко вигнутими назовні ребрами.

Антропоген (гр. антропо... і ...ген) - антропоген; сучасний період геологічної історії Землі, останній період кайнозою, розпочався 600 тис. — 1 млн. (за ін. даними, 2,5 — 3,5 млн.) років тому. Відклади цього періоду становлять антропогенову систему. Інша назва четвертинний період.

Апатозавр (гр., брехня і ящірка) - динозавр з групи зауроподів; жив у Юрський період. Інша назва — бронтозавр.

Апофіз (гр., наріст, відросток) - 1. анат. Кінцева частина трубчастих кісток; відросток, виступ кістки. 2. бот. Виріст при основі коробочки деяких мохів; ромбічна площинка над потовщеним кінцем сім'яної луски соснової шишки. 3. геол. Жилоподібне відгалуження магматичного тіла в сусідні гірські породи.

Арагоніт (вл.) - мінерал класу карбонатів, різновид карбонату кальцію, білого, світло-зеленого або світло-фіолетового кольору. Входить до складу перламутру черепашок більшості молюсків. Від назви області Арагон в Іспанії.

Аридизація (від лат. aridus — сухий) - зменшення зволоженості територій і спричинене цим скорочення біологічної продуктивності екосистем; опустелювання. Інша назва — ксеротизація.

Архантропи (від гр. ἀρχαῖος — давній і ἄνθρωπος — людина) - заст. найдавніші викопні люди (пітекантроп, синантроп, атлантроп, олдувайська людина, гейдельберзька людина та інші). Сучасна назва — Homo erectus — людина прямоходяча. Кісткові залишки А. знайдені в Азії, Африці, Європі. Час їх існування — 2,8 млн. — 350 тис. років тому. Ранні А. виготовляли грубі кам'яні знаряддя, основні заняття — полювання і збиральництво; форма суспільної організації — первісне людське стадо. Мовне спілкування знаходилося на початковій стадії розвитку. А. являють собою початковий етап процесу антропогенезу, що призвів до виникнення палеоантропів (неандертальців).

Архейська ера (гр., стародавній, первісний) - Найдавніша ера в історії Землі, нижній підрозділ докембрію. Радіометричні значення для порід найдавнішого віку цієї групи відповідають 3500-4000 млн. років тому. Верхня вікова межа датується близько 2600—2800 млн. років тому. А. е. поділяється на чотири ери: Неоархей, Мезоархей, Палеоархей, Еоархей. Відклади, що утворилися протягом А. е., становлять архейську групу. Інша назва — азойська ера.

Архелон (гр. αρχελών — правляча черепаха) - гігантська, найбільша із задокументованих, морська черепаха крейдяного періоду довжиною до 4,6 м, вагою до 2,2 тонн і розмахом ласт до 5 метрів. За життя панцир був покритий товстою шкірою.

Археорніс (гр. ἀρχή — початок. і гр., птах) - археоптерикс; викопний первісний птах. Поширений у мезозойську еру. Схожий з рептиліями, від яких він походить. Інша назва — первоптах довгохвостий.

Базальний (лат., гр., основа) - основний, належний до основи (бази); розташований біля основи або звернений до неї.

Базальт (лат., гр., пробний камінь) - виливна магматична гірська порода чорного або темно-сірого кольору. Складається з плагіоклазу, піроксену, магнетиту та ін. Будівельний матеріал, сировина для кам'яного литва.

Базаніт (гр., від пробний камінь) - магматична гірська порода, що складається з плагіоклазу, олівіну, авгіту, а також лейциту, нефеліну. Використовують для кам'яного литва та як облицьовувальний матеріал.

Базис (гр., основа) - 1. Основа, опора, фудамент, база. 2. геод. Основна, точно виміряна на місцевості лінія, за якою визначають довжину інших ліній і роблять обчислення. 3. геол. Б. ерозії — рівень басейну, в який впадає водний потік. До загального (або головного) Б. ерозії належить Світовий океан, до місцевого (або тимчасового) проточні озера, місця впадіння притоки в головну річку. 4. Б. економічний — сукупність виробничих відносин певного суспільства, що відповідають характерові й певному рівневі розвитку продуктивних сил.

Базифікація (гр., основа і ...фікація) - передбачуваний процес перетворення континентальної земної кори на океанічну.

Балка (нім.) - степовий пологий яр.

Батіаль (гр. βαθυς — глибокий) - глибинна зона моря (від 200 до 2000 м глибини). Займає проміжне положення між неритовою (мілководною) і абісальною (глибоководною) зонами.

Батіальний (від гр. βαθυς — глибокий) - глибоководний. 1. Б-а зона — те саме, що й батіаль. 2. Б-і відклади — морські відклади, що залягають на глибині 200 — 2000 м, переважно мул.

Бедленд (англ. bad land — погана земля) - різко розчленований низькогірний рельєф із заплутаною мережею ярів та вузьких гребенів; важко прохідні й непридатні для землеробства землі.

Белемніти (гр., бойова сокира) - викопні головоногі молюски.

Беміт - мінерал класу окисів і гідроокисів, моногідрат алюмінію. Прозорий, безбарвний. Входить до складу бокситів. Від прізвища німецького мінералога І. Бема.

Бенетити - група (порядок) викопних деревовидних голонасінних рослин, близьких до сучасних саговників. Існували за мезозою. Від прізвища англійського ботаніка Дж. Беннета.

Бенталь (гр., глибина, дно) - дно та придонний шар води, заселені організмами, бентосом.

Берил (гр.) - мінерал класу силікатів, жовто-зеленого, зеленувато-блакитного, рожевого кольору. Руда берилію, прозорі відміни (смарагд, аквамарин та ін.) дорогоцінне каміння.

Бертрандит (вл.) - мінерал класу силікатів, продукт руйнування берилу. Руда берилію. Від прізвища французького мінералога Е. Бертрана.

Біметасоматоз (лат. — двічі та метасоматоз) - процес заміщення одних мінералів або гірських порід іншими зі зміною хімічного складу, що відбувається під час взаємодії двох порід за участю постмагматичних розчинів.

Біогенез (гр.) - одна з теорій походження життя на Землі, за якою зародки істот були занесені з інших небесних тіл.

Біогеносфера (від давньогр. βίος — життя, гр., народження і сфера) - сфера виникнення життя; являє собою оболонку на планетах, у межах якої створюються умови, сприятливі для розвитку матерії, аж до виникнення вищих її форм.

Біозона (від давньогр. βίος — життя і зона) - сукупність геологічних відкладів, що характеризується наявністю в них будь-якої однієї систематичної групи викопних організмів (виду, роду, родини).

Біоліти (від давньогр. βίος — життя і ...літ) - гірські породи, що складаються переважно з решток тварин і рослин, а також продуктів їхньої життєдіяльності (вугілля, вапняки толю).

Біосфера (від давньогр. βίος — життя) - оболонка Землі, яку заселяють живі організми.

Біоценоз (від давньогр. βίος — життя і ...ценоз) - історично складена сукупність рослин і тварин, що населяють територію з більш-менш однаковими умовами існування (біотоп). Інша назва — ценоз.

Бірюза (тюрк., з перс, пірозе) - мінерал класу фосфатів, переважно блакитного або зеленого кольорутуркус; коштовний камінь, як правило, блакитного чи зеленого кольору.

Блок-діаграма (від англ. block і гр. diagramma — зображення) - перспективне зображення ділянки земної поверхні разом з розрізом земної кори.

Бока (іт., рот) - отвір на дні кратера або на схилі вулкану, через який відбуваються слабкі виверження.

Боксит (вл.) - осадочна гірська порода, що складається в основному з гідроокисів алюмінію, а також окису заліза та різних домішок. Основна руда алюмінію. Від назви місцевості Ле-Бо на півдні Франції.

Больсони (ісп., лантух) - западини в міжгірних пустелях Північної Америки.

Борати (від араб. борак — бура) - група мінералів, що є солями різних борних кислот. Використовують у хімічній, паперовій, склоробній промисловості.

Борацит (від араб. борак — бура) - мінерал класу боратів, безбарвний або білий з сірим, блакитним, жовтуватим та іншими відтінками. Використовують для одержання бури та інших борних препаратів.

Борніт (вл.) - мінерал класу сульфідів, колір від мідно-червоного до бурого. Багата мідна руда. Від прізвища австрійського мінералога І. Борна.

Бранерит (вл.) - мінерал, уранова, торієва та інші солі титанових кислот; чорного кольору. Руда урану. Від прізвища американського геолога Дж. Браннера.

Брахіантикліналь (гр., короткий і антикліналь) - коротка антиклінальна складка гірських порід. В плані має овальну форму. Всередині залягають більш давні породи. Падіння верств спрямоване від центра.

Брахіозавр (гр., передня лапа і ...завр) - рід велетенських плазунів з групи рослиноїдних динозаврів, що жив у мезозойську еру (пізня юра, рання крейда). Важив приблизно 30-50 тон, досягав 26м завдовжки і 16м заввишки. Б. жили на території Північної Америки і Африки (Танзанія).

Брахісинкліналь (гр., короткий і синкліналь) - коротка синклінальна складка гірських порід. В плані має овальну форму. Всередині залягають порівняно молоді породи. Падіння верств спрямоване до центра.

Бреггерит (вл.) - мінерал, різновид уранініту. Названо у 1884 році на честь норвезького мінералога і петролога Вольдемара Бреггера.

Брекчія (іт.) - великоуламкова зцементована гірська порода.

Бронтозавр (гр. βροντή — грім, удар блискавки і σαῦρος — ящірка) - викопний плазун з групи динозаврів виду ящеротазових родини Диплодокові. Був поширений за мезозою (у кінці юрського періоду). Інша назва — алатозавр.

Брукіт (вл.) - мінерал класу окисів та гідроокисів, переважно жовтого, бурого, чорного кольорів. Сировина для одержання феротитану, титанового білила. Від прізвища англійського мінералога Г.-Дж. Брука.

Брусит (вл.) - мінерал класу окисів та гідроокисів, білого або зеленуватого кольору, прозорий. Сировина для одержання магнію. Від прізвища американського мінералога А. Бруса.

Бурноніт (вл.) - мінерал класу сульфосолей, темно-сірого кольору; непрозорий. Руда свинцю й міді. Від прізвища французького мінералога Дж. Бурнона.

Вад (англ., букв. — шматок, грудка) - мінеральна суміш, що складається переважно з гідроокисів марганцю. Чорного, чорно-коричневого кольору. Марганцева руда.

Ванадати - група мінералів — солей ванадієвої кислоти (ванадиніт, карнотит та ін.). Є рудами ванадію, рідше — урану.

Ванадиніт - мінерал класу фосфатів, жовтого, червоного, бурого кольору. Рідкісний. Значні скупчення використовують як руду ванадію.

Варіоліт (лат., міхурець, віспа і ...літ) - вулканічна гірська порода, що містить численні кульки — варіоли.

Вашгерд (нім., від промивати і плита) - пристрій (похилий стіл), де промивають цінні руди, особливо золотоносні піски.

Везувіан - мінерал класу силікатів, зеленувато-жовтого, бурого, зеленого кольорів із скляним блиском. Виробний камінь. Від назви вулкану Везувію в Італії.

Веркблей (нім., від виріб і свинець) - свинець, що його одержують при виплавці свинцевих руд або рудних агломератів; складається з свинцю і домішок міді, сурми, олова та інших металів.

Вермікуліт (лат., черв'ячок) - мінерал класу силікатів, переважно бурого, жовтого кольору. Використовують як термо- та звукоізоляційний матеріал, для поліпшення структури грунтів тощо.

Вілеміт (вл.) - мінерал класу силікатів, безбарвний, іноді зеленувато-жовтого або червонуватого кольору. Руда цинку. Використовують також при виготовленні флуоресцентних екранів. Від імені голландського короля Віллема І.

Віргація (лат., гілка) - розгалуження; В. складок — віялоподібне розгалуження складок гірських порід.

Вісмутин (нім.) - мінерал класу сульфідів, сірчистий вісмут; непрозорий, сріблясто-білий з металічним блиском. Вісмутова руда.

Вітерит - мінерал класу карбонатів, вуглекислий барій, безбарвний, білого або жовтуватого кольору. Використовують для одержання барію та його сполук, як білу фарбу. Від прізвища англійського мінералога В. Вітерінга.

Вітрофір (від лат. vitrum — скло і гр., багряниця, пурпур) - назва виливних гірських порід, що складаються з вулканічного скла з невеликою домішкою інших мінералів.

Вулкан (вл.) - 1. У римській міфології — бог вогню, чия кузня була на однойменному острові, звідки й назва. 2. Геологічне утворення, переважно у формі конусоподібної гори з кратером на вершині, через який відбувається виверження лави, гарячих газів, попелу; розрізняють діючі й згаслі В.

Вулканізм - сукупність явищ, пов'язаних з утворенням і діяльністю вулканів.

Вулканіт (вулкан) - будівельний матеріал, суміш діатоміту або вулканічного попелу, гашеного вапна і азбесту. Застосовують переважно для ізоляції промислового устаткування.

Вулканогенний (вулкан і ...генний) - пов'язаний походженням з діяльністю вулканів.

Вулканологія (вулкан і ..логія) - розділ геології, що вивчає причини утворення вулканів, розвиток їх, закономірності розміщення на земній поверхні, будову й склад продуктів виверження.

Габро (іт.) - магматична гірська порода, що складається переважно з плагіоклазу й піроксену, чорного, темно-зеленого кольору. Використовують як будівельний та облицьовувальний матеріал.

Гагат (гр., чорний янтар) - різновидність кам'яного вугілля, чорного кольору з матовим блиском. Використовують у ювелірній справі.

Гадрозавр (гр., великий і завр) - найбільший представник двоногих травоядних динозаврів. У висоту досягав 10-12 метрів, жив у крейдяний період. Інша назва — качконосий динозавр.