search
close
search
Зміст | Повний текст
Аба (араб.) - національний одяг кочових арабів, зокрема, бедуїнів — довгий плащ з верблюжої вовни з прорізами для рук. Використовується також в якості ковдри або мішка.
Абд (араб.) - 1. Слуга, раб. 2. Частина власних імен (Абдалла — раб Аллаха). 3. Мандрівний дервіш у Середній Азії та Індії.
Абдест (перс.) - мусульманський обряд обмивання перед молитвою.
Абиз (тат.) - татарський мулла.
Абу (араб., батько) - слово, яке в арабській мові входить до складу чоловічих імен і вказує на те, що дана особа є батьком. А. означає також "володар".
Аврет-базар (перс., тур.) - ринок у Стамбулі, де продавали рабинь.
Ага (2) (тюрк., знатний) - в султанській Туреччині — титул воєнначальників, з початку 19 ст. — молодший офіцерський чин, а також особа, що має цей чин, нині — поважне звертання (переважно до заможних людей).
Агарський (вл.) - турецький, магометанський.
Агаряни (вл.) - назва магометан, зокрема турків, у народній поезії і в давній українській літературі.
Аґа (тур.) - 1. Титул поміщика, начальника, старшини у Туреччині, Ірані, Азербайджані та інших країнах Сходу і Закавказзя. 2. Колишній титул молодших офіцерів та урядовців у Туреччині. 3. Форма звертання, що відповідає українському "пан".
Адат (араб., звичай) - звичаєве право (неписаний закон) у деяких мусульманських народів, наприклад, звичай кривавої помсти на Кавказі.
Азан (араб. أَذَان — оповіщувати) - у мусульман — заклик на намаз, виголошуваний муедзином для оповіщення віруючих про час чергової ритуальної молитви. А. шепочуть в праве вухо новонародженому. Так само чинять з людиною, якою, як вважають, оволоділи злі духи. Сунітський і шиїтський варіанти А. відрізняються між собою.
Азанчі (тур. ezançi від араб. أَذَان — оповіщувати) - служитель при мечеті, який з мінарета у певний час п'ять разів на день виголошує азан, закликаючи віруючих до молитви; муедзин.
Азраіль (араб.) - ангел смерті у магометан.
Аймак (монг.) - 1. У тюркських і монгольських народів спочатку рід, плем'я і навіть народ; за феодалізму — уділ, іноді ханство (у монголів). 2. Місцева назва районів у Бурятській і Горно-Алтайській автономній області Росії. 3. Основна адміністративно-територіальна одиниця в Монголії.
Айран (тюрк.) - молочний продукт, що нагадує кефір. Вживають як прохолодний напій у Казахстані, Середній Азії, на Кавказі та в Сибіру.
Алавіти (вл.) - шиїтська релігійна група. Назву отримали від імама Алі, що був зятем пророка Мухаммеда.
Аліди (вл.) - нащадки двоюрідного брата пророка Мухаммеда Алі ібн Абу Таліба та доньки пророка Мухаммеда Фатіми.
Аллах (араб., الله, аль-ілах — божество) - в ісламі — Всевишній, Бог, творець і управитель всього сущого. В широкому значенні бог взагалі, незалежно від релігії.
Ансари (араб. أنصاري‎‎ — помічники) - корінні жителі Медини, які прийняли іслам і стали сподвижниками пророка Мухаммеда. А. і мухаджири складали мусульманську громаду Медини і сприяли виникненню мусульманської державності в Медині.
Ашура (араб : عاشوراء — десятий) - звичай самокатування у шиїтів під час релігійних церемоній, запроваджених у пам'ять великомученика імама Хусейна ібн Алі, онука Мухаммеда. Проводиться на десятий день місяця мухаррам за ісламським календарем і знаменує собою кульмінацію жалоби. Інша назва — шахсей-вахсей.
Аям (тур.) - виборний суддя в Туреччині.
Аят (араб. آية‎‎ — знак, знамення) - 1. Найдрібніша структурна одиниця Корану. 2. У широкому розумінні — короткий повчальний вірш.
Аятола (араб. آية الله‎‎ — знамення Аллаха) - почесне звання шиїтських богословів, які мають право самостійно виносити рішення з питань ісламського права.
Баба (тюрк.) - у тюркських народів додаток до імені при звертанні до старшого за віком, а також почесний титул духовних осіб у мусульман.
Бав (араб.) - двері, брама; протока.
Базар (перс.) - 1. Ринок, торговиця, торговище; місце, де відбувається торгівля. 2. Торг, сільський ярмарок. 3. Базарний день.
Байрам (тур., торжество) - релігійне свято у мусульман.
Барака (араб.) - благодать, благословення, яким Аллах наділяє пророків і святих, шиїтських імамів і суфійських шейхів, через яких воно може бути низпослане простим людям. Згідно з традицією, носіями благодаті є гробниці святих, речі, що їм належать, а також Коран, Кааба і ряд інших мусульманських реліквій.
Басмала (араб. بسملة — бісмілляхі-р-рахмані-р-рахім) - фраза, з якої починаються всі сури священної книги мусульман Корану, крім дев'ятої: «в ім'я Аллаха, Милостивого, Милосердного». Промовляється також в кожній молитві і перед початком важливих справ.
Бест (перс.) - 1. Засноване на старовинному звичаї право притулку (недоторканності) в Ірані на території священних і недоторканних місць (напр., мечеті, будинки вищих духовних осіб, іноземні посольства), звідки людину, що її переслідує влада, не можна взяти силою. 2. перен. сісти в бест — сховатися від переслідування, вичікувати зміни обставин.
Бусурман (тат.) - 1. Татари, що збирали данину з населення. 2. перен. Невірний, розпутник.
Вакуф (араб. وقف — відрахування) - в мусульманських країнах — майно, надане державою або окремою особою найчастіше мечеті, школі, благодійній установі у вигляді дару або на підставі заповіту. В., як правило, є нерехумість (в т.ч. земля), дохід з якої йде на утримання мечетей, мусульманських шкіл, громадських установ. За з нормами шаріату, така нерухомість не підлягає відчудженню і оподаткуванню.
Вакхабізм - релігійно-політична течія в ісламі, заснована в кінці 18 ст. Мухаммедом ібн-Абд-аль-Ваххабом, яка закликала до об'єднання аравійських племен у боротьбі проти турецького панування. Нині ваххабізм — офіційна ідеологія в Саудівській Аравії.
Вакхабіти - послідовники релігійно-політичної течії вакхабізму.
Валі (тур., з араб., валі — захисник) - 1. Правитель вілайєту в Туреччині. 2. Назва генерал-губернатора в Ірані.
Валіде (тур.) - титул матері султана в турецькій імперії.
Візир (2) (араб.) - титул міністрів і вищих сановників у багатьох мусульманських країнах.
Вуду (2) - обряд умивання в ісламі, обовязковий при здійсненні намазу, тавафа, торкання до Корану та інших видів поклоніння.
Гаджі (араб., прочанин) - хаджі; почесний титул мусульманина, який здійснив хадж.
Гадит (араб.) - збірка висловів, афоризмів, які приписують Мухаммедові і визнають, як і Коран, за підручник "праведного життя".
Газават (араб. غزوات الرسول محمد) - битви і військові походи, в яких брав участь пророк Мухаммед. У широкому розумінні — релігійна війна проти невірних.
Газі (араб., від газа — воювати) - 1. За середньовіччя учасник повстання (газавату). 2. В деяких країнах Сходу спеціальні загони, які вербувалися переважно з бідняків і декласованих елементів для захисту кордонів і придушення народних повстань. 3. Почесний титул у багатьох мусульманських країнах, який надавався воєначальникам; що особливо відзначилися.
Гамам (тур. hamam) - громадські лазні у Туреччині.
Гарем (тюрк., від араб., гарам — заборонене) - 1. Жіноча половина багатого мусульманського будинку в країнах мусульманського Сходу, де існувало багатоженство. 2. перен. мешканки гарему.
Гасепа (тур.) - господиня султанового гарему, мати його першого сина.
Геджра (араб.) - втеча Мухаммеда з Мекхи в Медіну 15 липня 622 р., що знаменувало початок мусульманської ери.
Годжа (тур.) - духовний учитель мусульман.
Гулями (араб. غلام — юнак, слуга, раб) - 1. Раби в мусульманських країнах за середньовіччя. 2. Постійна кінна гвардія в Арабському халіфаті з IX по XIII ст. 3. В Делійському султанаті (Індія) — гвардійці-раби тюркського походження; делійські султани в 1206-90 рр. 3. В Османській імперії середніх віків — рядові воїни феодального ополчення.
Гурія (перське хурі, від араб., хур — чорноокі) - у мусульманській міфології — вродлива, вічно юна діва, що живе в раю і розважає праведних.
Гяур (тюрк. gavur — вогнепоклонник, від араб. кафір — невірний) - 1. Поняття ісламу для позначення що не вірить у Аллаха (Єдиного Бога) і посланницьку місію пророка Мухаммада. 2. У мусульман зневажливе назвисько всіх іновірців.
Даншимед (перс.) - 1. Турецький учений. 2. Нижча духовна особа у турецьких мечетях.
Дарбар (перс., двір, резиденція монарха, приймальний зал) - 1. За середньовіччя у мусульманських державах рада знаті при монарху; урочистий прийом. 2. У Ірані — шахський двір. Інша назва — дурбар.
Дей (тур.) - 1. Почесне звання в яничарських військах, а також деяких областях Османської імперії. 2. Титул правителя Алжиру у 1672-1830 рр.
Делібаш (тюрк., від дикий, хоробрий та голова) - 1. Охоронець паші в султанській Туреччині. 2. перен. Відважний воїн, хвацький вершник.
Дервіш (перс., жебрак) - 1. Жебрак, злидар, бідняк. 2. Мусульманський чернець-жебрак.
Дехкани (тадж.) - назва селян у Середній Азії.
Джамі (араб.) - мечеть у арабів.
Джигіт (тюрк.) - їздець, хвацький вершник, добрий наїзник, що добре володіє зброєю.
Джин (2) (араб. جن) - міфологічні істоти, одна з трьох категорій створених Аллахом розумних істот (дві інші — ангели і люди). Згідно з Кораном, джини створені з вогню, що немає диму, мають повітряні чи вогняні тіла, здатні приймати будь-яку личину, виконувати складні роботи, бувають чоловічої і жіночої статі, живуть у пустелях, горах і лісах; поділяються на декілька категорій, серед них — гуль, іфріт, марід та сіілат.
Джихад (араб. الجهاد‎‎ — зусилля) - 1. Поняття в ісламі, яке позначає боротьбу за те, що є для мусульманина найблагороднішою і найвищою метою. 2. У більш широкому сенсі — боротьба зі своїми пристрастями, постійне зусилля у справі поширення ісламу, ведення війни в ім'я Аллаха.
Диван (1) (перс., канцелярія) - 1. Список розподілу державних доходів і податково-фінансове відомство в деяких мусульманських країнах за феодалізму. 2. Рада з вищих сановників у колишній султанській Туреччині. 3. В деяких сучасних мусульманських країнах урядова установа в судових та адміністративних справах.
Диван (2) (перс., первісне значення — запис, книга) - збірка віршів у літературах Близького й Середнього Сходу.
Дирхам (араб. درهم від гр. δραχμή — драхма) - 1. Древня арабська срібна монета вартістю 1/10 динара і вагою 2,97 грами, яку карбували з 695 року у Північній Африці і Середній Азії. На ній розміщувався вислів із Корану, ім'я еміра, рік і місто випуску. 2. Міра ваги дорогоцінних металів у Османській імперії (3.207 г), Єгипті XIX ст. (3.088 г). 3. Грошова одиниця Марокко, ОАЕ, розмінна монета Йорданії, Катару і Лівії. 4. Міра ваги дорогоцінних металів у сучасних Єгипті й Судані (2.975 г).
Друзи - етноконфесійна група мусульман, відгалуження від ісмаїлітської секти ісламу, унікальна в поєднанні гностицизму, неоплатонізму та інших філософій.
Дурбар (перс.) - 1. Двір, резиденція монарха, рада знаті при монарху в середньовічних мусульманських державах; урочистий прийом. 2. Шахський двір у сучасному Ірані.
Євнух (гр., охоронець ложа) - кастрат, наглядач за гаремом у мусульман.
Єзиди (арам. . ܓ̰ܠܟܝܐ ; араб. يزيدي‎‎) - народ, що проживає на території декількох країн Близького Сходу та Кавказу — в основному на півночі Іраку (губернаторство Мосул), а також в Туреччині, Сирії, Грузії, Вірменії, Росії. Самоназва — язиди. Розмовляють на діалекті курдської мови курманджи; сповідують єзидизм.
Єзидизм (арам. . ܓ̰ܠܟܝܐ) - релігійна система єзидів. Близька до доісламських курдських релігій, має спільні витоки з зороастризмом. Сьогодні — конфесійне явище курдського етносу. Опирається в основному на усну традицію.
Емір (араб., повелитель, воєначальник) - титул феодальних правителів у деяких країнах Азії і Африки; в монархічних арабських країнах — титул синів монарха.
Емірат (араб.) - держава, очолювана еміром.
Зейдити - послідовники однієї з найстаріших правових шкіл ісламу шиїтського спрямування; близька до сунітського ісламу.
Зульфікар (араб. ذو الفقار) - меч пророка Мухаммеда. По його смерті перейшов до четвертого "праведного халіфа" Алі ібн Абу Таліба. За легендами чарівний З. захищає кордони мусульманського світу від ворогів.
Ібадити (араб. الاباضية ) - одна з трьох гілок ісламу, поряд з сунітами і шиїтами. І. з'явились в 7 ст. як одне з розгалужень хариджитського ісламу.
Іджма (араб. إجماع, — згода) - одне з джерел мусульманського права — узгоджена думка авторитетних осіб з приводу питання, що обговорюється
Іджтихад (араб. اجتهاد‎‎ — старанність) - винесення незалежних правових рішень з релігійних проблем, що ґрунтуються безпосередньо на першоджерелах.
Імам (араб., той, що стоїть попереду) - 1. Духовний наставник у мусульман. 2. Глава мусульманської громади, правитель мусульманської теократичної держави, халіф. 3. Основоположник релігійно-юридичних напрямів (мазхабів) у сунізмі. 4. Верховний правитель шиїтів. 5. Духовна особа, що керує відправою у мечеті, головний мулла в мечеті.
Імамат (від араб. прибічники) - інститут верховного керівництва мусульманською спільнотою в якому поєднуються світська і духовна влада.
Імамізм (араб., група прибічників) - один з двох основних (поряд з сунізмом) напрямів, що існують в ісламі; шиїзм.
Імаміти (араб. اثنا عشرية‎) - представники однієї з гілок шиїтського ісламу, які визнають дванадцять імамів із роду Алі ібн Абу Таліба. Згідно основного з догматів імамат належить виключно Алідам і передається шляхом «прямого призначення» устами пророка Мухаммеда чи попереднього імама. Імамія — державна релігія сучасного Ірану.
Іман - переконання в правильності ісламських догматів; базується на шести критеріях, точно визначених у Сунні. По відношенню до І., люди поділяються на три категорії: кафір, мумін, мунафік.
Інджил (араб. إنجيل,) - арабська назва Євангелія — одна з чотирьох священних книг ісламу поруч з Таурою (Торою) і Кораном. З точки зору мусульман І. був післаний Аллахом пророку Ісі (Ісусу Христу) на підтвердження істинності Таури і був спотворений християнами.
Ірам (араб.) - верхній одяг пілігримів, в якому вони подорожують до Мекки.
Іслам (араб., букв.- покірність) - одна з найпоширеніших у світі релігій; мусульманство. Заснована, за переказами, в 7 ст. пророком Мухаммедом (звідси одна з назв). Поширений у країнах Близького й Середнього Сходу, Північної Африки, Південно-Східної Азії. Головний догмат І. — поклоніння єдиному богові — Аллаху. Характерною рисою І. є вчення про "священну" війну (газават) проти тих, хто не сповідує І., яке сіє ворожнечу між народами. І. має два основні напрями: сунізм і шиїзм. Інші назви — мусульманство, магометанство.
Ісмаїліти (вл.) - одна з найпоширеніших шиїтських течій в ісламі, що виникла в період арабського халіфату в другій половині VIII ст. Назва походить від імені старшого сина шиїтського імама Джафара ас-Садика (шостий шиїтський імам) — Ісмаїла.
Ішан (араб.) - у мусульман — керівник дервішів, який живе разом з ними у монастирях чи біля могил мусульманських святих.
Кааба (араб. الكعبة‎‎ — куб) - кам'яна споруда прямокутної форми в центрі Священної Мечеті у Мецці, головне святилище ісламу, яке мусульмани називають аль-Баіт аль-Харам, що означає «священний дім». Мусульмани всього світу під час молитви звертаються обличчям у напрямку К. Навколо К. під час хаджу здійснюється обряд таваф.
Каді (араб., суддя) - духовна особа в мусульман, яка здійснює судочинство на основі мусульманського права (шаріату) і місцевого звичаєвого права (адату). Інші назви — казі, казій.
Калга (тюрк. кримськотат. qalğa) - перша після хана посадова особа в ієрархії Кримського ханства; калга-султан.
Кафір (араб. كافر — невіруючий) - 1. Невизнання ісламу чи відступ від його норм. 2. Невіруюча людина, яка висловила своє невір'я у словесній формі.
Про «Словник ісламізмів»
«Словник ісламізмів» - Запозичення, пов'язані з ісламом. © , 2012-05-2626.05.2012. Востаннє оновлено 14.06.2019 13:50. Кількість термінів - 176. Текст словника поширюється за ліцензією «Creative Commons Із зазначенням авторства 3.0 Неадаптована». При використанні його матеріалів, пряме гіпертекстове посилання на сайт обов'язкове.
Поділитись
Розмістіть посилання словник «Словник ісламізмів» в Twitter, Facebook або надішліть посилання на нього електронною поштою. Ви також можете розмістити «Словник ісламізмів» на своєму сайті, роздрукувати або експортувати його у форматі pdf.
Сторінки: 1  2
Алфавітний покажчикНові статтіБлокнот
Останні переглянуті
Випадкова стаття
ПравописПро словникУвійти
«Словник іншомовних слів»
© Володимир Лук'янюк, 2001-24